Хоч нічого не виходить, а ти, Марку, грай!
Шукала кума Юхима, а Юхим коло неї.
У Сірка очей позичив, та й байдуже!
Дарувати вітання герою,
розповісти про квіти дідусю,
передати правду батькові
а пояснення закінчень усно
Описати картину Євгена Лещенка "Крізь снігову завісу" пропоную так:
Картина
Є. Лещенка "Крізь снігову завісу" зображує один із зимових днів.
Здається, всю ніч лісом гуляла хуртовина. Природа стоїть, засніжена.
Десь встає сонечко. Воно осяює все навколо. Білий сніг бринить від
променів. Ось до своєї домівки, в дупло, стрибає по гілочках білка. Занурені по пояс у сніг, біжать олені. Зимівля - важкий час для тварин.
Картина
Є. Лещенка здається мені казковою. На ній переважають білі та рожеві
барви. І це не дивно. Адже білий - це колір могутньої зими.Природа на
полотні не виглядає змученою.
Навпаки, вийшло сонце. Стоїть погожий зимовий день. Лиш лісові звірі
ходять у пошуках харчів. Полотно Є. Лещенка викликає у мене почуття
спокою, радості та страху за життя звірів.
Далека дорога
Рідна мама
Велика школа
Довгий урок
Сонячне літо
Яскраве сонце
Міцне здоровя
Дорога бабуся
Мабуть так
Цей твір змусив мене згадати найбезтурботніші роки мого життя. Я не можу назвати якийсь один найяскравіший спогад мого дитинства. Я багато чого пам’ятаю, і кожен мій спогад – безцінний.
В найпершу чергу згадуючи дитинство, я згадую Закарпаття, в якому практично виросла. Я дуже часто їздила з мамою до родичів, і більшу частину дитинства провела зі своїм двоюрідним братом Вітьком.
Це мій найулюбленіший братик! Пам’ятаю, як ми з ним гралися в схованки та разом малювали різні будиночки. Пам’ятаю, як він вчив мене їздити на велосипеді та переносив на плечах, коли нам потрібно було пройти через гусей, яких я так боялась.
Також пам’ятаю, що він дуже любив мене лякати і я через нього постійно боялась сама ходити по будинку, чи виходити в ніч на подвір’я.
Досі згадую ті відчуття, що виникали, коли я блукала по дому. Мені тоді здавалося, що цей дім немов замок! Кожна дрібниця тоді сприймалась зовсім інакше. Найбільш за все я любила кімнату з балконом на другому поверсі. Вона була майже пуста, і до неї практично ніколи ніхто не заходив, що додавало ще більшої, якоїсь, інтриги. Це лише маленька частинка мого дитинства, яка для мене являється найдорожчою! Раніше я дуже хотіла скоріше подорослішати, а тепер розумію, що саме дитинство було найсолодшим моментом мого життя і дуже шкода, що не можна повернутися назад та пережити все спочатку. (можеш своє добавити і поміняти)