Моя перша вчителька, дуже хороша, розумна, чесна, щира, дружелюбна, віддана людина. Усе, що я навчився у школі робити, читати, писати, малювати, порівнювати, і так далі, це все завдяки моїй першій учительці. Я дуже вдячний, саме моїй(імя вчительки) яка доклала усіх зусиль, щоб донести нам знання, вона це зробила, якби їй важко неприходилося.....Велике їй дякую.
Хмм, а как должны выглядеть вопросы?
Если по содержанию то пусть будет так:
Как Ява называл остров на котором жил в камышах?
Почему Ява назвал себя "Робинзоном Кукурузо?"
Где Павлуша и Ява хотели выкопать метро?
В какой музей ездил класс на экскурсии в Киев?
Почему Ява не смог написать итоговый диктант?
Что хотел выловить Кныш в местных болотах?
Ну и тому подобное..
" З журбою радість обнялась " - Метафора
диво - рідкість, диковина
полегшити- зменшувати, звільняти
господар - хазяїн, газда
струсила - змахнула
справа- діло
занурила- встромила, покласти
творіння - витвір
стомилася - занемогла
<span>Половецькому юнакові про рідну землю
нагадало чарівне степове Євшан-зілля. Українці, які не зі своєї волі
ставали вигнанцями, розлучалися з рідною землею, брали з собою у далеку,
часто важку дорогу те, що могло нагадувати про батьківський край:
вишивані рушники і сорочки, насіння чорнобривців та інших квітів.
</span>Узявши за сюжетну основу легенду з Галицько-Волинського літопису про те,
як князь Володимир Мономах під час походу взяв у полон сина
половецького хана, М. Вороний створив цілком оригінальний художній твір.
Володимир Мономах залишив хлопця на чужині, в Києві. За гарну вроду
хлопця оточили розкошами й увагою, тому він швидко забув рідний край і
батька. Але старий хан журився й плакав за своєю дитиною, не спав, не їв
і, врешті, спорядив до Києва гудця, який мав пробудити пам'ять хлопця,
нагадати, де його земля. Але умовляння не діють, навіть пісні (ані про
волю половецьку, ані материна колискова!) не справляють враження на сина
половецького хана.
