Приморський вітерець легенько полоскотав мене по обличчю. Прибережний будиночок був захований в хащах на острові Мадагаскар. Прибережне деревце гинуло, бо було далеко від води. Чай, який привезли із Індії був приморським.
Це велике щастя, що ми живемо на такій географічній широті, де маємо аж чотири пори року – прекрасні та несхожі між собою. Усі вони дарують нам свою красу. Осінь вважається найпримхливішою, мабуть, через мінливість осінньої погоди. То світить нежарке сонечко, то накрапає сумний дощик, то стоять сірі похмурі дні, то дує сильний вітер… Проте є в осені величава дозріла краса. Аж очі розбігаються від багатства кольорів!
Моя парта Перший раз я сіла за парту у першому класі. У перший раз, складається враження, немов у тебе з`являється новий друг, з яким тобі слід познайомитись трохи ближче. У весні на вулиці дуже гарно, багато квітів, все цвіте. У зимку дуже тяжко відірватись від вікна, так і дивишься на м`який біленький пушок який сиплеться з неба. Парта- мій вічний помічник, на ній я пишу класну роботу, на ній я підіймаю руку коли хочеться відповісти. І звичайно, вона ближче к кінцю рока перетворюється у справжнє мистецтво! На ній багато малюнків. Іноді, коли становиться сумно, дуже цікаво розглядати їх. Моя парта, з нею я буду йти до кінця року, а коли перейду у старшу школу, у мене з`явиться багато іньших, я буду за нею сумувати, але вона назавжди залишиться у моєї пам`яті як Перша парта, як Перший помічник.