Літку я відпочивала у селі у дідуся. Рибальське село Коблево знаходиться в Миколаївській області, тому влітку там неспекотно і Київської спеки я аніскільки не відчула.
З першого свого дня перебування в Коблево і до останнього я займалася звичайними справами: бігала з хлопцями на берег моря (село розташоване біля самого Чорного моря), там ми гуляли і грали, бігали в ліс по ягоди, допомагали дорослим розплутувати сіті і перебирати вилов риби . Ще я ходила зі своєю подружкою Танею в занедбану церкву на березі.
Церква, хоча і занедбана, дуже красива: білі кам'яні стіни, вузькі вікна-бійниці, стіни всередині розписані чудовими картинами на біблійні сюжети. Правда, розписи пообтерлись і обсипалися, але більшу частину зображень я розгледіла досить добре.
Крім походів по околицях, я також допомагала бабусі з дідусем по господарству: годувала домашніх тварин (у дідуся їх дуже багато, тут і кури, і свині, і навіть перепілки), мила підлогу в будинку, допомагала лагодити кришу. Пізніми вечорами ми дивилися по телевізору різні передачі, хоча дивувала мала кількість каналів - всього шість. Це було незвично для мене, я звикла клацати по сімдесяти каналах.
За літо мені так полюбилося життя в селі, що в кінці серпня, коли тато приїхав за мною, я з тугою покидала миле Коблево.
Як я провів літо
Влітку я з друзями був у таборі. Він знаходиться під Києвом в лісі.
Кожен день ми виходили на маленьке поле грали там футбол, вчили англійську мову та малювали. Мені сподобалися конкурси «природа і їжа». Я навчився там говорити по-англійськи.
Ще я був на дачі у бабусі. Там дуже красиво. Ми ходили в ліс збирати гриби, малину і суницю і милуватися природою. Ми дивилися з обриву на ліс, за яким ховається сонце.
Одного разу бабуся відвела нас з сестрою Катюшею в Київський музей Тараса Шевченка. Ми подивилися як жив великий поет. Ми бачили як він творив свої вірші, його художні малюнки та ознайомилися з його біографією. А коли ми повернулися з прогулянки, я із задоволенням послухав вірші, які були написані поетом: "Тече вода з-під явора", "Садок вишневий коло хати", "Нащо мені женитися?".
Так! Літо - це славна пора!
Я бачу школу в майбутньому більш вдосконаленою. Буде зроблений і не один ремонт, школа стане яскравішим і красивіше. У школу приходитимуть нові учні і вона стане набагато дружніше і краще!
Хлопчик сирота пригнав за село ягнят і сів на пагорбі шоб малювати малюнок.краса рідного краю тараса маляра надихнуло намалювати село. на папері з'явилося чудовий краєвид села.На поле прийшла красуння оксанка.Вона привіталася з маляром , але той, захопився малюванням.дівчина стала до роботи і заспівала "ой горе,горе тій чайці-небозі...".
тарас почув ті слова пісні,згадав своє берадісне дитинство.Глянув навкруги, кинув малювання, бо все довколо для нього сталочорним і похмурним,прийшла і заспокоїла і для тараса все стало ніби його сонце засіяло, мій будинок зявився
оксанка побачила, що хлопчик-сирота плаче.
Новый год-самый весёлый праздник, наряду с днём рождения. Это самый любимый мой праздник, мы собираемся с семьёй, друзьями и знакомыми за одним столом. Мы произносим тосты и все вместе радуемся. Также, я обожаю дарить и получать подарки. Не грустите в Новый Год, будьте счастливы!