Життя прожити — не поле перейти.
Задер носа, що кочергою не дістанеш.
Злого люди заклюють, а доброго злижуть.
Знає кішка, чиє м'ясо з'їла.
Знання людині, що крила пташині.
Береженого Бог береже.
І сам не їсть, й іншим не дає.
Коли гроші говорять — правда мовчить.
<span>Куди голка, туди й нитка
.</span><span>Взявся за гуж — не кажи, що не дуж.
</span>
<span>Сколь чуден мир! Простор белесо-синий
И солнца золотой небесный свет.
Благословляет дух ширококрылый
Мир, краше коего здесь нет.
Над головой узор ветвей тончайших,
И взгляд твой робок, точно первоцвет,
Трава, проросшая через гранит молчащий,
И память о проказах детских лет....
Мир, краше коего здесь нет.
Иль ангелы зажгли нам эти свечи
Во мраке прожитых в страданьях нами лет,
Иль сами приняли мы всей душой калечной
Мир, краше коего здесь нет...</span><span> </span>
1. В
2. Б
3. А
4. В
5. Г
6. В
7. А
8. А
9. Б
10. Г
11. Психологічна повість.
12. Юлько Ващук — герой, характер якого формується під впливом надмірної любові батьків та їхнього ставлення до людей, яких вони вважать нижчими за соціальним статусом. Однак поруч зі славолюбством, зверхністю, зневажливим ставленням до інших, заздрістю, нечесністю в цього хлопчини є й позитивні риси. Він глибоко емоційний і вразливий. Юлько спалює свої малюнки через те, що Славко порівнює його коней з уже десь баченими; не може змиритися з тим, що його батько привласнив чужі думки, роздуми, видавши книгу-плагіат про Львів.
Цікаво відповісти на це питання так:
По-перше, в Україні тих часів міста були маленькі і потенційних читачів, як думали автори того часу, там було небагато.
По-друге, існував рух "народництва", який окрім інших ставив перед собою завдання піднімати грамотність селян. Найкраще це було зробити, видаючи твори про село.
По-третє, в добу реалізму у творах письменників переважали нагальні побутові теми, реалістичні картини, проблеми ,які найбільш гостро стояли перед суспільством: пореформенне село (Нечуй-Левицький, Б. Грінченко), протистояння міста і села (Грінченко, Франко, Мирний ("Повія")).
