<span>На серці у Насті було тихо, весело
</span><span>Сонце низенько, то й вечір близенько
</span>: <span>Одне сьогодні краще двох завтра
</span>
<span>Маргаритка розкривається однієї з перших після сходу сонця, за що її ласкаво називають "око дня". А в перекладі із грецького "маргаритка" — "перлина". Біленькі або рожеві квіти утворюють гарні бордюри на наших клумбах.</span>У багатьох народів маргаритка є емблемою доброти і сердечності. В Англії вона користується всенародною любов'ю і оспівана в багатьох народних піснях. У сирому кліматі цієї країни квітучу маргаритку можна бачити майже цілий рік.<span><em>Маргаритка</em> — дворічна рослина, в 1-й рік у маргаритки розвивається компактна розетка з лопатеподібних листків; на 2-й — квітконоси висотою 15-20 см, суцвіття велике, білих, рожевих або червоних тонів .</span>Розмноження маргаритокРозмножують маргаритки насіннями, черешками або діленням куща. При насінному розмноженні посів роблять у липні на грядки. Розсаду, що з'явилась, проріджують для одержання в наступному році квітучих екземплярів.Живцювання проводять у травні-червні дрібними бічними пагонами з декількома листками на затінені грядки. Черешки укорінюються протягом 2-ох тижнів. Маргаритки не дуже вимогливі рослини, проте на дуже сирих ґрунтах вони можуть випрівати і вимерзати. Тому ділянки повинні бути дреновані і добре підживленими.Догляд за маргаритками<span>Догляд за цими рослинами полягає в прополці, розпушуванні ґрунту і поливі. Для мінеральних підгодівель на 1 кв. м площі потрібно 8-10 г калійних добрив, 25-30 фосфорних, 15 г азотних. Необхідно видаляти суцвіття, що відцвітають, що забезпечує більш тривале і рясне цвітіння усієї рослини. Маргаритки досить морозостійкі, але треба мати на увазі, що в них зберігаються взимку листя і бутони, тому на легкому піщаному ґрунті вони вимагають укриття сухими листками, перегноєм. Найбільшою популярністю користуються такі сорти, як 'Сніжна куля' — із чисто-білими густомахровыми квітами; 'Етна' — із червоними кулястими суцвіттями; 'Помпонетта' — з рожевими квітками.</span>
Я полюбляю гуляти лісом. Там так затишно, прекрасно. А скільки несподіванок зустрічає тебе на кожному кроці!
Одного разу я помітила між гілками дерева руденьку красуню-білочку. Вона не хотіла спускатися нижче, боялася людини.
Спостерігаючи за твариною, я милувалася її руденьким хутром, кінчики якого були значно світлішими. Пухнастий хвостик був темнішого кольору, а на кінчику його хутро було білим, наче хто вмочив у сметану. Гострі вушка із китичками кумедно здригалися від кожного різкого руху білочки. А маленькі оченята, наче дві горошинки, з довірою дивилися на мене.
Руденька (так я назвала білочку) швидко звикла до моєї присутності. Обережно спустилася на землю і похапцем взяла з моїх рук горішки. Обхопивши їх лапками, хутенько почала із задоволенням їсти.
<span>Коли є час, я поспішаю до лісу, до своєї доброї знайомої білочки.</span>