Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» змалював життя руського суспільства XIII століття. Жителі карпатського села Тухля повстали проти боярського поневолення, коли князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини бояринові Тугару Вовку. З такою ж відвагою вони розгромили татаро-монгольських завойовників. У цій повісті Франко показав, що саме простий народ був рушійною силою історії.
На фоні боротьби громади села Тухлі з боярином Тугаром Вовком і монгольською ордою змальовані головні герої повісті. Захар Беркут, його син Максим, Мирослава наділені найкращими рисами характеру. Вони постають перед нами чесними, вольовими, відданими інтересам рідного краю. І тому вони протиставлені зарозумілому бояринові Тугару Вовку — експлуататору і зраднику, жорстокій монгольській орді на чолі з ватажком Бурундою.
Головний герой повісті — Захар Беркут. Йому притаманна народна мудрість, висока моральність, велич, сила. Він справжній патріот свого краю, людина мудра, розважлива, з великим життєвим досвідом, для якої громадські інтереси над усе. Його люблять і шанують люди, та й доля до нього прихильна.
Зовсім протилежним йому І. Франко змалював боярина Тугара Вовка з його дійсно вовчою натурою. Цей деспотичний зрадник — дуже хижа й пихата людина. Саме ці риси характеру призвели його до відступництва, а зрадника завжди чекає ганебний кінець. Тугар Вовк загинув разом з монголами в тухольській долині.
Жорстокою руйнівною силою виступає в повісті монгольська орда, а на її чолі — Бурунда. Він, як і Вовк, прагне володіти українськими землями та народом. Цей образ наче налитий люттю і заплямований кров'ю, його не можна сприймати без жаху і здригання. І якщо у зрадника Тугара Вовка ще є щось людське (його ставлення до дочки), то Бурунда — це звір. З особливою виразністю цей звірячий характер виявився під час загибелі його вояків.
Повість «Захар Беркут» відкрила мені захоплюючу сторінку історії мого народу. А ще познайомила з мудрою і прекрасною людиною — Захаром Беркутом, який став моїм улюбленим героєм. Усі його дії були спрямовані на добро в громаді, а його мудрість ще довго буде слугувати багатьом поколінням: «Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».
«Вона яскра-яскра-яскррава!
Таку чужу нескромну птицю
тримать годиться
<span>тільки в клітці!»</span>
Надеюсь помогла хоть чем то)
Людина в щасті рівна богові, тому що коли людина щаслива вона здатна на все. Якщо людина щаслива, то вона здатна на що завгодно. Вона здатна зрушити гори, коли вона щаслива. Людина всемогутня, якщо вона стала щасливою. Адже це єдине і найголовніше чого хоче добитися кожна людина. Оскільки людина усе життя прагне стати щасливою. Щастя для усіх полягає в різному, але все таки це так. Адже для когось щастя це побудувати кар'єру, а для когось це навпаки купити будинок, але у усіх є речі які зроблять людину щасливою.
Після цієї події діти пішли до заповідника та розповіли все охоронцю. Охоронець заповідника сказав :
- Приведіть свого дядька сюди.
Діти привели дядька до заповідника.Дядька посадили у в*язницю.
А діти дуже довго пам*ятали цього Лося.Зі словами:
Ти будеш жити у наших серцях завжди!
