Йде весна, летить на крилах сонця, а зима не відпускає, лютий холод насилає.
Що робиш олімпіаду знай відповідь це ,, Пісня про Сіда,,
Мати бажала Павлусю добра, тому на мою думку вона виховала його правильно. В тому, що вин вирис ледарем, вона не винна.
Образ Зоськи з роману Підмогильного "Місто"
На відміну від Надійки, яка для Степана Радченка уособлювала його минуле, його зв'язок з рідним селом, Зоська — це типова городянка. Зоська допомагає Степану утвердитися, адаптуватися у місті. Саме під час життя з нею Степан розвивався: почав багато читати, відвідувати виставки, музеї, театри, лекції, багато працював.
Вони познайомилися, коли Степан купував лотерейний квиток. Зоська приваблює Степана своєю неприступністю. Степан захоплюється Зоською, бо вона жвава, невгамовна та непередбачувана. Він залицяється до неї, дарує їй квіти, цукерки, водить до кіно й театру.
Степан робить її своєю коханкою, і Зоську цей статус пригнічує. Вона на межі зриву, бо Степан буває грубим з нею, а потім і зовсім рве з жінкою, фліртуючи на її очах з балериною Ритою - і це після того, як день тому пропонував Зосі одружитися. Жінка не витримує жорсткого розриву і наприкінці романа помирає.
Михайло - дбайливий господар, сумлінно працює в полі, розуміє землю.
Сава - людина дуже складна. Повна протилежність Михайла "не любить землі... Він не буде шанувати землі, як вона перейде до його рук. Але вона не перейде до його рук, як він не зміниться...", - вирішує батько. Він може бути сміливим і рішучим, вміє пристрасно кохати і відстоювати своє почуття, а все ж зрештою стає братовбивцею. Коли здійснив вбивство, він навіть не відчуває докорів совісті.
Анна - вирізняється серед інших дівчат добрим, щирим серцем, скромністю, працелюбністю, але вона викликає лише жорсткі жарти з боку односельців, бо "вміє білля виглажувати і наперстком шити, але тим вона не доробиться ані землі, ані чоловіка. До землі треба з сапою підступати, а до чоловіка - з повними руками".