<span> Сьогодні книга стала доступною для будь-якої людини, яка хоче з нею познайомитися. Багатьом дітям подобаються книги, що розповідають про незвичайні подорожі і фантастичні пригоди. Читаючи такі твори, ми уявляємо себе то піратом, які шукають скарби, то капітаном, який відкриває нові землі, то винахідником міжпланетних кораблів. Завдяки книзі можна відчути настрій і відчуття того героя, про якого читаєш. </span>
<span> Дуже важко вибрати гарну книгу. Не завжди яскрава обкладинка і красивий шрифт говорять про її змістовності. Важливо звернути увагу на ім'я автора і зміст книги, постаратися вдуматися в зміст перших пропозицій.</span>
Після пригоди що трапилась з Юрком,пройшов цілий рік.Мама відправила його в село до бабусі та він не хотів їхати йому було соромно за те що сталось минулого літа .Коли він побачив Тосю не вагаючись підійшов і вибачився вона не впізнала Юрка але згодом пригадала Юрко кзаав шо йому дуже сорормно ,пізініше він пішов до сільських хлопчиків також вибачився та хтось з хлопчаків мовив "Якщо ти протягом цілих канікул шануватимеш природу,не нищитимеш її то ми тобі вибачимо" .Він так і робив повернувшись додому Юрко зрозумів як важливло берегти пррироду
1 «Климко йшов босий, у куцих штанчатах, старій матросці, що була колись голубою, а тепер стала сіра, та ще в дядьковій Кириловій діжурці. Тій діжурці, як казав дядько, було «сто літ і не рвалася вона лише тому, що зашкарубла від давньої мазути. Не брали її ні дощ, ні сніг, ані сонце… Уночі вона нахолоняла, а вдень аж димувала на сонці, пахла ще дужче і пекла плечі та спину».
І хлинули сльози
Тяжкії сльози ! ... А дівчина
При самій дорозі
Недалеко коло мене
Плоскінь вибирала,
Тай почула що я плачу.
Прийшла привітала,
Утирала мої сльози
Та й поцілувала....
Андрій Самойлович Малишко був одним з тих літераторів, які разом з нашим народом долали складні шляхи XX століття. Він учителював, працював у «Літературній газеті», у роки Великої Вітчизняної війни був військовим кореспондентом. Після війни Андрій Самойлович працював у журналі «Дніпро». Здається, звичайний шлях радянського літератора. Але Малишко ні в якому разі не був тим, хто проміняв свій народ на пільги, даровані партійним квитком. І вірші поета переконливо доводять це.<span>У вірші «Марина в небі голубім…» Малишко звернувся до теми співця — пророка й учителя. Мова тут іде про Великого Кобзаря. Хмара пролітає над Україною, і лежить її шлях на схід, туди, де «над Каспієм горбатим» минали роки Шевченкового заслання. Що може бути більш піднесеним, ніж діалог двох поетів?.</span>
