<span>
Без
верби і калини нема України (за твором
М. Вороного "Євшан-зілля")</span><span>
І.
Микола Вороний — творець поетичних
шедеврів. (М. Вороний — неперевершений
майстер слова, автор глибоко патріотичних
творів. "Навіть за умов тотальних
царських заборон і переслідувань
українського слова, — слушно зауважує
Г. Вервес, — Вороний створив... непересічні
речі, які й зараз можемо сміливо віднести
до його кращих надбань".)</span><span>
II.
Святі почуття людини, оспівані у поемі
"Євшан-зілля".</span><span>
1.
Наскрізна ідея твору. (Через увесь твір
проходить ідея любові до рідного народу,
до своєї Батьківщини, до місця, де ти
пустив своє коріння. І горе тій людині,
яка відцуралася свого народу і, потрапивши
у чужу землю, забула рідне слово,
материнську пісню, батьківські заповіти.)</span><span>
2.
Образ ханського сина. (Ні пісня колискова,
ні розповідь про нещасного батька не
розбудили в хлопцеві мрій про вільне
життя. І лише ароматне зілля допомагає
йому згадати рідний степ, милу сторону,
своїх батьків. Він ніби прокидається
від довгого сну, він розуміє:</span><span>
Краще
в ріднім краї милім</span><span>
Полягти
кістьми, сконати,</span><span>
Ніж
в землі чужій, ворожій</span><span>
В
славі й шані пробувати!)</span><span>
III.
Актуальність поеми. (В образі ханського
сина М. Вороний зобразив тих українців,
які забули, "чиїх батьків ми діти",
тих, які мовчать і не мають сили вибороти
крашу долю своїм нащадкам, тих, які
шанують чужі звичаї і занедбали рідний
край. Закінчуючи поему, М. Вороний ставить
риторичне питання:</span><span>
Де
ж того євшану взяти,</span><span>
Того
зілля-привороту,</span><span>
Що
на певний шлях направить, —</span><span>
Шлях
у край свій повороту?!)</span><span>
</span>
Епітети: ясне небо, ясне сонце, ясні хмарки, країна світла, золотиста блакить, тихий плескіт, хвилечка перлиста, малим човенцем, стежечка золотиста, щире золото, золотим шляхом, підводнії каміння, вічне проміння.
Метафора: з весельця щире золото спадає, країна золотистої блакиті, рине хвилечка перлиста, золотим шляхом поплисти, в’ється стежечка злотиста, тим шляхом, що проложило ясне сонце через воду.
Зменшувально-пестливі суфікси: віконце, хмарки, хвилечка, човенцем, стежечка,
Досягає розквіту скрипкове мистецтво в Італії в кінці 16 століття. Цьому стилю властиві : виразність, драматизм, прагнення об'єднати різні види мистецтва. Барокко у перекладі означає чудернацький, незвичайний.
Вроде правильно...
Дійсно, Воланд захоплює читача своєю шляхетністю. Він пробачає й розуміє людей, яких споганило житлове питан-
ня, не заздрить протилежній стороні, спокійно й розсудливо , без зайвої жорстокості, робить те, що повинен робити. Чому? Мабуть, тому, що людей більш не треба спокушати, вони згодні майже на все заради того, щоб хоч трохи покращити чи збагатити розвагами своє життя. Що тут робити темній силі, коли мешканці Москви вже самі обрали суєти, дурість і самовпевненність? Воланд навіть зробив спробу довести існування Бога, але самовпевнені "фарисеї-"літератори навіть не слухали його. Як тоді , коли не чули вмовлянь Понтія Пілата.
Воланду залишилося "вмити руки" й спостерігати за подіями, отримуючи задоволен-ня.
Та духовна та інтелектуальна темрява , що володіла серцем та розумом народу , перебільшила все , що хотів би та міг би зробити спокусник.
В творі Сіроманець . Стосунки між Сіроманцем та Сашком добрі, вони найкращі друзі , розумні , один одному допомогають . Сашко ділився з Сіроманцем смачними пиріжками та іншою їжею. Та пробував запобігти тому щоб його друга та найкращого товариша вбили.