1. Стан властивий для влади, котра ніким не контролюється, коли не беруться до уваги бажання та думки інших, відсутність законності, справедливості.
2. Спосіб діяти на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших, ні з чим, і ні з ким не рахуючись, самовладдя, антисоціальний егоїзм, котрий порушує етичні правила.
Необґрунтована дія, що відноситься до концепцій несправедливості, непередбачуваності і волюнтаризму[1].
У працях зарубіжних філософів є лише окремі зауваження, висловлювання, екскурси на дану тему в рамках розгляду феномену свободи та свободи волі.
Ніде, зле, вище, добре, терпляче, вороже, довше, <span>якнайкраще.</span>
Дослухавши казку про колобка, Дениско сказав:
— Мамусю, спечи мені колобка, як у казці.
— Та як же я його спечу, миленький? — усміхнулась мама.
— По засіках поскреби — борошна назбираєш. Є у нас засіки?
— Борошна ми назбираємо, тісто замішаємо, спечемо його, а він втече, як у казці, — спробувала мама вгадати його думки.
Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння , бо вони самі вказують на певну міру якості :
премудрий (дуже мудрий ) , завеликий (надто великий) , старезний (надзвичайно старий) , тихесенький (дуже тихий) тощо.
Бабуся кожен день готує дуже смачний пиріг.
Хлопчик купив два квитка, щоб піти у кіно з подругою.
Ходить легенда, що у цьому лісі, живе дуже добрий вовк.
