<span>- після однозвучних з вигуками часток </span>ну, ох, ой)<span> </span>
<span>- після вигуків, що стоять перед особовим займенником, за яким іде звертання)</span>
Однажды князь Олег спросил у волхвов и кудесников (древнерусских языческих священнослужителей и предсказателей): «От чего я умру?». И один кудесник ответил ему: «Князь! От коня твоего любимого ты умрешь, на котором ты сейчас ездишь, – от него тебе предстоит умереть!».
Олег подумал и ответил: «Так никогда же не сяду я на этого коня и даже не буду видеть его». Князь велел кормить коня отборным зерном, но не подводить его к себе. И не видел Олег своего любимого коня несколько лет, до самого греческого похода. Возвратившись из похода в Киев, Олег вспомнил о коне, призвал к себе конюшего и спросил: «Где мой бывший конь, которого я велел беречь и кормить?». Конюший ответил: «Он уже умер». Тогда Олег начал смеяться над кудесником и бранить его: «Волхвы и кудесники вечно лгут. Конь уже умер, а я жив, поеду я и посмотрю на его кости».
Когда князь приехал на то место, где лежали конские кости и череп, он сошел с лошади и наступил ногой на череп, говоря: «Так от этого черепа мне предстоит умереть?». И тут выползла из черепа ядовитая змея и укусила Олега за ногу, отчего князь заболел и вскоре умер.
Професія «пожежний» – дуже давня, і по-своєму не схожа на всі інші. Вона – героїчна. Пожежні працюють в постійно мінливій і часто нестабільній обстановці. У палаючому будинку з нужденними в порятунку людьми може бракувати звичайних засобів порятунку і захисту від пожежі, а сходи і ліфти можуть становити небезпеку через вогонь. Робота пожежного часто викликає додаткову напругу, багато ситуацій вимагають використання спеціалізованого особистого захисного обладнання. Пожежного можуть викликати на роботу в різних екстремальних ситуаціях, таких, як дорожні пригоди, промислові катастрофи, повені, землетруси, цивільні безлади, виток небезпечних хімікатів і матеріалів, авіаційних і морських пригод.Я знаю, що співробітник пожежної служби обов’язково повинен бути хоробрим і витривалим, мати відмінну фізичну форму, а також володіти теоретичними знаннями і практичними навичками боротьби з вогнем. Адже поширення вогню по будівлі і по відкритій місцевості – це ціла наука, яка має величезне значення, оскільки від неї залежить життя людей і збереження дикої природи.Невипадково професію пожежних сміливо можна віднести до розряду найнебезпечніших у світі. Нерідко ці люди самі стають жертвами вогню, з яким приїхали боротися. Це благородна професія. Вона вимагає не тільки вміння лазити по висувній драбині, користуватися протигазом, рухатися в густому диму, але найважче – це в кожну мить бути готовим ризикувати своїм життям заради порятунку життя постраждалої у вогні людини.Мене до глибини душі вразив подвиг пожежників на Чорнобильській АЕС в 1986 року. Ця аварія ще раз показала, що працівники пожежної охорони з честю витримали серйозний іспит на зрілість, відвели біду від сотень тисяч людей, проявивши при цьому героїзм і мужність. Першими до реакторів через кілька секунд після вибуху по тривозі прибули саме пожежники з охорони АЕС на чолі з начальником караулу Володимиром Правіком. Його загін першим ступив на лінію вогню. Вони – герої! Те, що вони зробили, – подвиг! Справа в тому, що саме в цьому залі знаходилися всі турбіни, через нього йшли численні кабелі високовольтної лінії, які від вогню могли перетворитися на бікфордів шнур.Я іноді задаю собі питання: «Чи могли вони відступити? Чи могли не робити того, що зробили, і зберегти собі життя? »Так, могли. Могли тимчасово відступити до приходу підкріплення. Але про це ніхто не подумав. Це були люди з підвищеним почуттям відповідальності, люди, які дали присягу. І вони ступили в розбурхане полум’я, в смертельну радіацію не за наказом командира, а за законом совісті. Вони кинулися рятувати станцію і людей, не думаючи про своє життя. Вони ясно усвідомлювали небезпеку, але як справжні воїни не шкодували себе, а кожному з них не було і тридцяти. Вони віддали своє життя заради життя тисяч людей, що живуть неподалік від Чорнобилю.Я знаю, що пожежний – це не просто професія, це вміння вчасно прийти на допомогу, співчувати, відчувати біль і співпереживати людям, які опинилися у вогні. Цьому не можна навчитися, з цим треба народитися. Тому я схиляюся перед щоденним подвигом таких людей, захоплююся їх безмежною мужністю, намагаюся брати з них приклад і в майбутньому хочу освоїти професію пожежника. Так що вважаю, що професія пожежника одна з найважливіших на землі!<span>
</span>
<span> Про те, як народилась пісня «Журавлі», лишився спогад поета Богдана Лепкого. «Я повертався з театру, з вистави «Ніч листопадова». Під ногами шелестіло пожовкле листя, а над головою лунали крики журавлів, що відлітали. Вірш склався сам із себе, без моєї праці. До нього підібрав музику мій брат Лев Лепкий».</span>
