Кохання...Тепле почуття ,яке пробуджує людські серця і зігріває душу...Це прекрасне духовне та неосяжне творіння самих людей,які зліпили його зі шматочків свого серця.
Та яке воно справжнє кохання?
Коли людина закохується, її очі починають виблискувати,як маленькі діаманти,наповнені чистотою та незрівнянною красою,настрій відразу підіймається, і вона почуває себе птахом,який відкрив для себе якісь нові неосяжні широти.В середині,на той час,відбувається щось неймовірне:серце калатає,а душа співає!
Але,на жаль,любов також не можна пережити без страждань.Щоб відчути це найпрекрасніше почуття,треба пройти масу перешкод,подолати безліч перепон,і,тільки тоді,можна дістатися до самої верхівки та здобути в нагороду таке чарівне почуття-кохання!
Епітети:<span>дивний сон; б<span>езмірна, пуста, і дика площина; <span>височенною гранітною скалою;тяжкий залізний молот, <span> біль пекучий</span></span></span></span>
Метафори:<span>горить любові жар, <span>страшний тягар, <span>кам'яне чоло, <span>кривавий труд, <span>душа боліла, <span>серце рвалося, груди жаль стискав</span></span></span></span></span></span>
<span><span><span><span><span><span>Порівняння: <span>І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили; г<span>олос сильний нам згори, як грім, гримить</span></span></span></span></span></span></span></span>
<span><span><span><span><span><span><span><span>Гіпербола: <span>Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий, </span><span>Так наші молоти гриміли раз у раз.</span></span></span></span></span></span></span></span></span>
<span><span><span><span><span><span><span><span><span>Риторичний оклик: <span>Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод </span><span>Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, </span><span>Бо вам призначено скалу сесю розбить.</span></span></span></span></span></span></span></span></span></span>
Хочуть, бажають, загадують
Твір «Як я допомагаю мамі»
Раніше я не замислювалася про те, яка ціна домашнього затишку та
злагоди в родині. Щоб нічого не порушувало порядок, зранку до вечора
слідкує мати. Тому її інколи так турбують речі, які я кладу не на своє
місце, або ж найменший бруд у моїй кімнаті.
Тільки нещодавно я зрозуміла, чому необхідно піклуватися про
такий дріб’язок. Кілька місяців тому матуся поїхала у відрядження на
кілька тижнів. На хазяйстві залишилися лише ми з батьком. Тоді я й
зрозуміла, чого варті ота чистота й порядок!
Без турботливих маминих рук наша домівка перетворилася на
запорошений магазин антикваріату! Гарно було лише нашому коту, який у
купах речей час від часу викопував собі норки. А коли я у цьому
гармидері загубила ключі від дому, я заприсяглася допомагати мамі у
будь-яких дрібницях, про які б вона не просила. Отак втративши на не
короткий час пильну хранительку домашнього вогнища, я усвідомила ціну її
сумлінної роботи.
Одна зламана чи брудна річ може легко зіпсувати домашній затишок.
Причому йдеться не лише про чистоту підлоги чи посуду. Атмосфера в домі
залежить від простих речей: затишку та взаємодопомоги. Чистота й
порядок зовні – це запорука й внутрішньої гармонії також.
<span>Я допомагаю мамі у простих речах, вона відчуває підтримку й не
так втомлюється, з гарним настроєм виконує свою роботу. Усі від цього
отримають вигоду. Адже злагода вдома поширюється й за межі хатніх стін
на колектив та суспільство.
</span>