<em>Вірш "О панно Інно"(1915) Павла Тичини </em>
<em>Присутні часткові відповіді..</em>
<span>За жанром:</span> інтимна лірика;
-вірш, як результат внутрішніх розладів, проблеми кохання відносно двох сестер Коноваленко;
- присвячений Інні Коноваленко, яка померла від сухот.
<span>Тема/мотив:</span> Звертання ліричного героя до панни Інни у почуттях і спогадах.
<span>Ідея:</span> Словесне відобрження щирого освідчення ліричного героя коханій, його глибоке почуття і юнацька замріяність.
<span>Художні засоби:</span> порівняння, епітети, метафори, звертання.
<span>Образи-символи в поезії: </span>
-Ліричне "я" поета;
-Вікно(символ розлуки, а також поєднання людини із світом);
-Сніги(символ холоду на душі викликаного нещасливим коханням).
<em> </em>Спостерігається <em>використання</em> автором <em>неологізмів</em>: "дитинно", "злотоцінно";
*Назва твору постає інтригуючим обазом загадкової панни.
*Павло Тичина у своєму вірші зробив акцент на особливому його звучанні, що підкреслює емоційний настрій поезії. Його ліричний герой прагне розібратися зі своїми почуттями, бо «любові усміх квітне раз — ще й тлінно».
Аж через край хлюпають романтичні мрії молодого поета про світ, в якому людина могла б відчути себе щасливою у великому коханні, коли очі коханої схожі на музику, на спів, на шепіт гаю. Поступово поезія Тичини переходить у роздуми і над почуттями ліричного героя, і над особистим.
<em>
</em>
<em>З увагою до Вас. Петрусь.</em>
Козацькі, гайдамацькі, рекрутські, солдатські, бурлацькі, заробітчанські, чумацькі, кріпацькі, наймитські, родинні, сирітські
Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною біографією.
<span>З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського життя. </span>
<span>Ми знаємо так докладно античну історію, історію Римської держави, бо її оспівали славетні поети — Гомер, Овідій, Вергілій. Наша ж історія, як сказала Ліна Костенко у романі "Маруся Чурай", написана "плугом, шаблею, мечем, піснями". Так, і піснями. А нашими Гомерами були народні співці — кобзарі. До нас дійшли імена найталановитіших із них. Це Остап Вересай, Федір Кушнерик, Євген Мовчан... </span>
<span>У давніх народних піснях відбилась відвага, волелюбність захисників народу, любов до рідної землі. Народна пам'ять зберегла імена деяких авторів давніх народних пісень. Найталановитіші з них — полтавчанка Маруся Чурай, козак Семен Климовський. </span>
<span>Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до народної пісні, вона живе в кожному домі. </span>
<span>У моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. Я чула їх змалку від бабусі, мами. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя більш осмисленим, радіснішим і красивим. Наша пісня буде жити вічно. </span>
Мавка - була дитиною природи. Вона Лісовика вважала за батька, а березу за подружку. Мавка лековажно віддалась на розсуд долі, закохавшись у Лукаша, не слухаючи мудрих порад Лісовика, через шо потім гірко шкодувала. Вона добра, тому що навіть пробачає коханому зраду і повертає йому від вовкулаки знов у людську подобу. У кінці твору Мавка стає вербою і не жалкує за тілом, тому що душа для неї найголовніша.
сильна жінка,котра буде боротися за Батьківщину,вірити в її краще майбутнє,справжня патріотка,котра здатна віддати життя за Україну