Лаврін
"Лаврінове молоде довгасте лице було румяне. Веселі сині, як небо, очі світилися привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонки й ніс, румяні губи-всеподихало молодою парубчою красою. Він був схожий з виду на матір. "
Карпо
<span>"Карпо був білявий, але волосся на його голові з вершечка було трохи рудувате."
</span>Старший син, Карпо, був суворий і непривітний. Був упертий, гордий, не любив нікому кланятись, навіть рідному батькові: «В його була тільки пара волів, і як треба було спрягатися під плуг, він ніколи не просив волів у батька, а напитував супряжичів між чужими людьми». На противагу Карпові, Лаврін був лагідної вдачі, чутливий до краси й ніжності, схильний до жартів і дотепів. Він з іронією ставився до колотнечі в сім'ї, кепкував з Мотрі. Кайдашиха, вихваляючи сина, каже про нього: «Мого Лавріна, проше вас, хоч у пазуху сховай, а як іде селом, то дівчата аж перелази ламають».
<span>Коли брати одружуються, то гордий та впертий Карпо бере багату дівчину Мотрю, а веселий Лаврін — убогу Мелашку. </span>
Вітько, тобі я раджу більше читати книги й не дуже сильно залежати в плрадах від Федька!
Федько , займайся спортом, ти й так розумний, але треба бути всебічно розвиненим.
Петро, меньше бреши й будь самостійним.
Галя, ти красуня , але ти повинна бути трішки прлстішою й інколи йти на "поступки".
- Розділ 1, у якому з’являється Машка
- Розділ 2, у якому з’являється патріотично настроєний привид
- Розділ 3, у якому з’являється елегантний незнайомець
- Розділ 4, у якому плани несподівано міняються
- Розділ 5, у якому ніхто не з’являється, натомість Наталочка пропадає
- Розділ 6, у якому Наталочка бачить тривожні видіння на полі Берестецької битви
- Розділ 7, у якому з Антипом стається дивовижне перетворення
- Розділ 8, у якому відбувається шалена гонитва і ще шаленіший бенкет
- Розділ 9, у якому Олеський замок перетворюється на пастку
- Розділ 10, у якому з Машкою стаються небезпечні дорожньо-транспортні пригоди
- Розділ 11, у якому мандрівників підстерігають суцільні несподіванка
Більшість людей нашої країни та й усього світу песимісти або реалісти, але оптимістьв мало. Дуже мало людей вірять в диво та в те що все в них буде добре! Але це неправильно адже потрібно завжди сподіватись на краще . Надія помирає останньою !
Саме перше , що потрібно зробити щоб стати оптимістоп - це повірити , що добро завжди виграє , полюбити себе та інших . Адже без кохання життя сіра та будене...
А взагалі кожен в глубині душі оптимість, адже завжди сподіваєшся на краще . Просто потрібно розвинути у себе це відчуття і все буде добре !