Доброго дня Пилипе Швайко Мене звати(Имя ) я про тебе ізналась прочитавши твіір джури козака Швайки Я побачила який ти був сміливий і теж хочу бути такою як і ти Ти мені дуже подобаєшься Як добре що ти такий турботливий та дбав про хлопців Ти дуже гарна людина бо захищаеш Україну
Ответ: 1.Цар Плаксій на троні був
2.Дочки та сини Плаксія
3.Всі сім'я Плаксія голосила та ридала
4. Дав цар наказ хто всміхнеться в царстві тім того він негайно з'їсть
5. Гвардія царя
6. Хто всміхнеться,вони хапали і нагайкою шмагали
7.Цар любив, як плачуть діти
8.Отакий цар Плаксій
9.Дядько Лоскотон
10. Лоскотун приходив і в торбинці він приносив сміх
11.Не любив цар Лоскотона
12.Дядько Лоскотон не боявся царя
Объяснение:
Тема-показ яскравих характерiв геройив
iдея- треба вмiти мрiяти та уявляти
геройи- Михалко Танаська Мати ( головнi )
Вот Українська пісня... Вона є однією із святинь нашого народу, його
найціннішим духовним скарбом, гордістю і красою, геніальною поетичною
біографією.
З давніх-давен уславилася Україна піснями, які дбайливо, як
найдорожча реліквія, передавалися від покоління до покоління. Михайло
Стельмах писав, що пісня супроводжує українця від колиски до могили, бо
не було значної події в житті народу, нема такого людського почуття, яке
б не озвалося в українській пісні чи ніжністю струни, чи рокотанням
грому. Український народ створив так багато пісень, що, якби кожного дня
вивчати одну нову пісню, на вивчення усіх не вистачило б людського
життя.
Ми знаємо так докладно античну історію, історію Римської
держави, бо її оспівали славетні поети — Гомер, Овідій, Вергілій. Наша ж
історія, як сказала Ліна Костенко у романі "Маруся Чурай", написана
"плугом, шаблею, мечем, піснями". Так, і піснями. А нашими Гомерами були
народні співці — кобзарі. До нас дійшли імена найталановитіших із них.
Це Остап Вересай, Федір Кушнерик, Євген Мовчан...
У давніх народних піснях відбилась відвага, волелюбність
захисників народу, любов до рідної землі. Народна пам'ять зберегла імена
деяких авторів давніх народних пісень. Найталановитіші з них —
полтавчанка Маруся Чурай, козак Семен Климовський.
Плине час. Народжуються і вмирають люди, гине у вогні часу
матеріальна культура. Але вічними і незнищенними залишаються духовні
цінності, серед яких — пісня. Сучасні українці не втратили любові до
народної пісні, вона живе в кожному домі.
У моїй сім'ї люблять і поважають народну пісню. Я чула їх змалку
від бабусі, мами. Пісня згуртовує людей, очищає їхні душі, робить життя
більш осмисленим, радіснішим і красивим. Наша пісня буде жити вічно.
<span />
Тарас Григорович почав відчувати себе недобре з осені 1860 року. 23 листопада, зустрівшись у
М. М. Лазаревского з доктором Барі, він особливо скаржився на біль у
грудях. Доктор, вислухавши груди, радив Шевченку поберегтися. Відтоді здоров'я
його погіршувалося з дня на день. Січень і лютий Шевченко просидів майже
безвихідно в кімнаті, зрідка тільки відвідуючи деяких знайомих.
<span>26 лютого (10 березня) 1861 року Шевченко помер
від водянки. На кошти друзів 1 (13 березня) його було поховано спочатку на Смоленському православному кладовищі
в Петербурзі.</span>
