Остап — велична постать, справжній уламок старовинного українського лицарства, що не шукає волі лише для себе, а прагне зібрати хоробрих козаків і повести їх на бій із панами. Гордий і щирий, він здатен на подвиг і велике кохання. Та життя бере дорогу ціну за здійснення бажань. Остап здобув волю, але загубив те, що було його половиною — кохану жінку Соломію. Згадуючи своє нелегке життя, він каже: "Дорого заплатив я за волю, гірку ціну дав... Половина мене лежить на дні Дунаю, а друга — чекає й не дочекається, коли злучиться з нею..." Життя подарувало людині лише одну мить щастя, але за це відняло все: мрії про сім'ю, кохану жінку, прагнення до помсти — все спливло за дунайською хвилею. Трагізм усякого життя, яке не хоче коритися обставинам.
Оповідання "Дорогою ціною" вражає найбільше тим, що крізь суворий і реалістичний сюжет ми бачимо життєстверджуючу віру в людину, її боротьбу за волю та гідність. Загибель Соломії страшна й прекрасна, бо її не змогли зламати. Життя Остапа безнадійне й прекрасне, бо він не скорився й нічого не забув. Коцюбинський зміг змалювати могутні характери, передав внутрішню красу сильних людей, які уособлюють кращі національні якості українців.
Не треба бильше зайвого кохання
воно но ж напево зайве сподывання
а я тебе так радо зустричаю
але ж напевно я вже не кохаю
навыщо квиты я тоби щодня дарую
даруют ну а потим я сумую
вклоняюся тихенько и всмихаюсь
ну що казаты бильше невагаьсь
Виглядаю у вiконце:
Ясне небо, ясне море,
<span>Яснi хмарки, ясне сонце.
</span>
Колихає море хвилi;
Не колишуться од вiтру
<span>На човнах вiтрила бiлi.
</span>
Править хтось малим човенцем,
В'ється стежечка злотиста.
Править хтось малим човенцем,
Стиха весла пiдiймає,
I здається, що з весельця
<span>Щире золото спадає.
Зорові образи: ясне небо, сонце, море, хмарки, хвилі, човни, вітрила білі, маленький човник, золоті краплини спадають з весла.
</span>
Іван Франко писав про іі силу духу та талант так:"Від часу Шевченківського "Поховайте та вставайте кайдани порвіте" Україна не чула такого сильного,гарячого та поетичного слова,як із уст сеї слабосилої,хорої дівчини..."
вибач можу тільки фразеологізми
1 Олія в макітерці
2Дасть Бог купця,а дідько розгудця
3 іноді за довгий язик буває сяка-така нерізка на іншому місці
4 За ці три торби реготу мав аж сім смутку
5 Сто друзів-це мало,а один ворог-багато
6 І ноги нас невзуті,і голови босі
