Ответ:ты учишься в фоксфорд?
Объяснение: если да, то напиши мне на lelya-romanova-1964 (собака майл ру)
<span><span>
</span><span>
Вінні-Пух - та всі-всі-всі<span>Всім вам, звичайно, відомо, хто такий Вінні-Пух. Правда?
А ось чи знаєте ви, хто придумав цього чудового героя?</span><span><span>Звали цього письменника Алан Олександр Мілн. Він народився 18 січня 1882 року у Лондоні.
З дитинства Алан мріяв стати знаменитим письменником. І коли він виріс, то домігся свого!
Так, вже у 1924 році письменник видав віршовану збірку «Коли ми були зовсім маленькими», яка дуже сподобалася читачам.
А за два роки до цієї події він надрукував детективний роман для дорослих «Таємниця червоного будинку» і багато інших «дорослих» романів.
І все ж прославила його, звичайно, саме казка для дітей про Вінні-Пуха.
</span><span>Допомогли її написати письменнику його дружина, Дороті Дафне де Селінкот, та син, якого звали... Відгадайте, як?.. Правильно - Кристофер Робін.
Так, так, саме таке було в нього імя!
Казка ж народилася так.
Коли Кристоферу Робіну виповнився рік, тато з мамою подарували йому іграшку - великого плюшевого ведмедика, якого вони назвали Вінні-Пух.
Потім, щоб Вінні не нудьгував, хлопчику купили ще дві іграшки - ослика Іа та порося П'ятачок.
Але на цьому все не закінчилося! Незабаром у Кристофера з'явилися нові іграшкові друзі - тигра на ім'ю Тигра та Кенга з дитинчам Ру.
Саме ці іграшки й допомогли Алану Олександру Мілну придумати чудову казку, яку зараз так люблять всі діти на світі!
Ось тільки іграшкових Сови та Кролика насправді ніколи не було - тато Кристофера Робіна їх просто видумав.
</span><span> </span><span>А надрукована була казка про Ведмежа з ошурками в голові під назвою «Вінні-Пух» була у жовтні 1926 року.
Наступного року Алан Мілн надрукував другу частину розповідей про Вінні - «Тепер нас стало шестеро», а ще через рік з'явилася третя, остання, частина книги - «Будинок на пуховій опушці».
Ці книжки відразу ж сподобалися не лише дітям, але й дорослим! І це правильно - адже вони були такими цікавими!</span><span>єте, що найдивніше? Сам Алан Олександр Мілн ніколи не вважав себе справжнім дитячим письменником!
Саме тому перед сном він читав своєму сину не власні казки, а романи іншого письменника, Пелема Вудхауса, якого вважав «найталановитішим англійським автором».
Але вийшло так, що саме казка Алана Олександра Мілна стала кращою!</span><span>нам з вами ця казка стала відома завдяки перекладу іншого чудового письменника, Бориса Заходера. Його книжка вийшла у 1960 році і з того часу багато разів перевидавалася.
Але ще більшу популярність Вінні-Пух отримав після того, як на кіностудії «Союзмультфільм» було знято три мультфільми за мотивами цієї книжки.
Звичайно, є й інші мультики про пригоди Вінні-Пуха, які було знято на кіностудії Disney.
А у Лондоні навіть є пам'ятник веселому, самовпевненому і дуже хитрому, але такому чудовому ведмежа Вінні-Пуху!</span><span>у ось і все що я вам хотів розповісти про Алана Олександра Мілна, який придумав Вінні-Пуха та його друзів.
А тепер вирішить моє нове завдання.
Отже, допоможіть Вінні вирішити цю задачку.</span></span></span></span>
Это значит, что отец завещал Молчалину, что нужно прогибаться под других людей и не иметь своего мнения, что бы лучше жить. Когда не имеешь мнения, тебя все любят.
Рассказ от собаки :
Однажды я оказалась на болоте меня утощили плохие люди. Я кричала кричала не кто не отзывался. И вдруг появился добрый человек он взял меня домой умыл покормил я была довольная
Когда я грызла кость около цветов меня заметила девушка и сказала" какая милая собачонка" я боялась к ней идти . Она взяла меня я любила только Герасима любила страрушек у барыни. Потом меня нашел Герасим и больше не отдавал барыне. Я каждую ночь лаяла и барыне я надоела и она решила чтоб меня забрали. Потом я не поняла что случилось к Герасиму пришли слуги и сказали " убей свою собачонку или мы убьём тебя" И вот я оказалась опять на реке только на горле было повязана верёвка на кирпиче потом меня Герасим положил в пакет и кинул меня в воду
В тот день Волков снова тащит Лёньку воровать, но на сей раз подельников ловят. Волков успевает сбежать, а Лёньке выкрутиться не удаётся. Мальчика отводят в милицию и сажают в пустую, холодную камеру. Наплакавшись, Лёнька начинает вспоминать, как дошёл до такой жизни.
Глава I
У Лёнькиного отца Ивана Адриановича был тяжёлый характер и склонность к длительным запоям. Несмотря на это, Лёнька любил отца за честность, прямоту и щедрость. О его прошлом мальчик знал только, что тот служил казачьим офицером и участвовал в русско-японской войне.
Иван Адрианович родился в старообрядческой петербургской торговой семье. Против воли родителей он окончил Елисаветградское военное училище, служил в драгунском полку, успел повоевать, но разочаровался в офицерской жизни, после ранения в полк не вернулся и стал торговать лесом. Женился он на Александре Сергеевне из православной торговой семьи. Она так и не смогла найти общий язык с мужем, которого очень боялась.
Мать и отец ругались, жили врозь, потом снова сходились, а жизнь мальчика шла своим чередом. Рано научившись читать, Лёнька читал всё, что попадалось ему в руки. Паинькой он никогда не был, и вечно попадал в неприятности. Особенно трудно стало Александре Сергеевне справляться с сыном, когда Иван Адрианович окончательно покинул семью.
Глава II
Отец Лёньки умер «на чужбине», похорон не было, и мальчику всё время казалось, что отец вернётся. Шёл третий год Первой Мировой войны. Осенью Лёнка перешёл во второй класс приготовительного училища. Александра Сергеевна давала уроки музыки, этим и жила семья.
О большевиках мальчик услышал от домработницы Стеши — та собиралась за них голосовать. Перенесённый летом коклюш помешал Лёньке как следует подготовиться к экзаменам, однако в реальное училище он поступил без труда. Студентов училища занимала не столько учёба, сколько политика и вражда с гимназистами.
Принимая активное участие в жизни училища, Лёнька успевал читать. Его тянуло к серьёзным книгам. На этой почве он познакомился с реалистом Владимиром Волковым, серьёзным и высокомерным мальчиком из богатой семьи. Он давал Лёньке книги и однажды заехал за ним в собственном экипаже. Во время обеда у Волковых Лёнька узнал, что большевики — это «тевтонские шпионы», заброшенные в Россию, чтобы сеять смуту среди рабочих. Мальчик решил, что Стеша тоже шпионка. Волков же начал сторониться Лёньки, узнав, что его отец был простым хорунжим.
Лёнька начал следить за Стешей и даже вскрыл её сундучок, где обнаружил брошюрку немца Карла Маркса — доказательство Стешиной шпионской деятельности. Вскоре всё открылось. Александра Сергеевна посчитала сына вором, но тот рассказал матери о «шпионке» Стеше и потерял сознание.
Продолжение можно найти на briefly.ru