Головна Твори Твір на вільну тему: Одвічний конфлікт батьків і дітей: у пошуках компромісу
Твір на вільну тему: Одвічний конфлікт батьків і дітей: у пошуках компромісу
Отримай у подарунок сучасну usb 3.0 флешку від BR.com.ua!
Поділитися…
Мабуть, недарма вчителі та батьки говорять, що підлітковий вік – найскладніший. Усе видається таким незрозумілим: дитинство нібито позаду, але ж до дорослого мудрого сприйняття світу ще далеко. У мене багато друзів, і вони розповідають мені про власні думки й переживання. І справді – вони мають чим перейматися. У кожного різні труднощі, у кожного різні мрії. На жаль, багато хто з моїх ровесників скаржиться на труднощі у спілкуванні з батьками. Тож я не можу оминути цю тему, тим більше, що й сам іноді створюю ситуації прикрих непорозумінь із близькими. Варто про це подумати, бо завжди варто шукати компроміс. Розмірковуючи над проблемою батьків і дітей, я почав з того, що спробував сформулювати основні «теми» конфліктів.
Птахи-наш1 друз1. Вони знищують шк1дник1вл1су.На сел1 допомоггають нищити
шк1дник1в в саду та огород1. А ще приэмно слухати сп1в шпак1в, як1 намагаються повторити звуки других птах1в. Це дуже химерно-думаеш. що сп1ваэ соловейко. аж глядь- а то шпак.! Друз1, береж1ть птах1в!
Я дуже люблю подорожувати. Де я тільки не була ( був), ходила в туристичні походи, подорожувала до різних куточків нашої країни. Всюди мені дуже подобалось, люди були привітними, природа дуже гарною. Мені всюди подобалось, я взагалі така людина, що хочу побувати в усіх найгарніших місцях світу. Також я відпочивала в оздоровчих таборах. Це було просто супер! Цілий день ми чимось займались, було дуже цікаво, мені все подобалось, однак чогось не вистачало. Не вистачало рідного дому, батьків, друзів. Я згадувала їх усмішки, їх голоч. Я за ними сумувала. Саме в такі моменти розумієш, як добре вдома.
Я згодна з твердженням : "Всюди добре, а вдома найкраще". Це я зрозуміла зі свого досвіду. Тож любіть свій дім, адже так як вдома нема ніде!
Якось мишка посварилась з монітором. Вона думала, що її робота -це тільки постійне кликання,а в монітора на багато яскравиша робота.Тому вона вирішила знайти іншого друга, щоб її значення приносило найбільшу користь, а не тільки кликання.Вона вирішила піти до телевізора, але телевізору вона не потрібна була, й він сказав, що в нього є тільки один найкращій друг -це пульт.Тоді вона вірішила піти до телефона,але вона також була йому не потрібна.Вона вірішила повернутись до свого друга. Тим часом монітор дуже сумував..Він нічого не робив, тому, коли зявилась мишка, він дуже зрадів й пояснив мишці,що без неї він не зможе працювати, адже вона допомагає йому.Тепер мишка ніколи його не покине, адже знає, що її робота набагато найважливіша, і це точно не кликання.
Я вважаю, що у людини може бути лише декілька справжніх друзів: всі інші – це товариші, приятелі та добрі знайомі. З ними цікаво обговорити нові теми, пограти в ігри, пройтись по магазинах, інколи зайти в гості. А в той час, коли випадок потребуватиме чогось більш серйозного, то такі люди просто розчиняються перед очима і ти залишаєшся один-на-один зі своїми проблемами. Такі ситуації допомагають людині визначити хто ж все-таки друг, який залишився поруч, щиро і безкорисно протягнув руку своєї допомоги, порівну розділив хвилини щасливого сміху і гіркого жалю.
Яскравим прикладом тому є роман Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні». Головний герой – Чіпка Варениченко- на своєму життєвому шляху зустрів два типи людей, яких він вважав за друзів. До першого типу я відношу щирого і доброго Грицька, який з самого початку і до кінця твору не відвертався від Чіпки, по при всі його погані вчинки, а до другого типу - Матню, Лушню й Пацюка. Ці пройдохи-розбишаки і стали приводом до тих же поганих вчинків, а коли прийшов час рятувати Чіпку від небезпеки, вони тільки й того, що й знизували плечима. Тобто, друзями можна вважати багатьох, та чи залишаться вони вірними тобі, коли ти опинишся в біді?
Наприклад, я раніше вважала справжніми друзями багатьох знайомих зі схожими інтересами, тому що завжди мала з ними цікаві розмови і цінувала їх поради. Але трохи згодом зрозуміла, що окрім цього спілкування, дружба охоплює й інші сфери життя. Так, наприклад, звернувшись у складний момент до друзів, я відчула, що більшості просто байдуже до мене.Моєму розчаруванню не було меж. Та ось поряд опинилась людина, яка щиро і безкорисно допомогла мені. Раніше я з нею спілкувалася, але не очікувала з її боку підтримки. Ця подія змінила мої погляди на взаємини між людьми і я зрозуміла, що в житті є багато знайомих і лише декілька справжніх друзів.
<span> Отже, людина як істота суспільна завжди прагнутиме мати якомога більше вірних друзів, та час допоможе їй визначити хто ж дійсно стане міцною опорою, а хто безслідно зникне при першій проблемі.</span>
