Я маю власну - Батківщину Україну. Саме в ній я живу і я є її громадянином.
Ще з дитинства я почала проявляти любов до України. Почувши гімн України в самому дитинстві, я була вражена його милозвучністю.
В першому класі мене почали приваблювали вишиванки та вивчення української мови. До речі я дуже люблю розмовляти на ній, бо вона є милозвучною і цікавою.
Зараз я в сьомому класі і я становлюсь справжнім громадянином. Додержуюсь правил встановлених владою, продовжую вивчати та відкривати нове стосовно України, маю жагу залучити людей бути такими, як і я.
Багато людей кажуть що вони є громадянинами, але ці слова ніяк не підтверджуються. В народі кажуть: "Своїми справами ти покажеш наскільки вірний державі". Я погоджуюсь з цим висловом і дуже хочу, щоб про нього дізналось якомога більше людей.
Треба не забувати про державу так же, як і про людей. Україна це твій дім, бережи і захищай його!
Я надеюсь что помогла❤️
«Ми будемо… шукати з тобою корінь… корінь весни і літа, корінь осені й зими… А шукатимемо його до схід сонця і при зорях…» «Земля — найпривітніша людська домівка. Кращу чи й знайти?» «Шукай пізнання у трьох коренях — у землі, з якої піднявся, у небі, до якого прагнеш, і у самому собі, у своїй душі».
МОВА – ЦЕ ДОЛЯ НАШОГО НАРОДУЗізнаюся: люблю читати-перечитувати полум’яні рядкиславетного українського Поета, Громадянина, віднедавна ГерояУкраїни Дмитра Павличка.Ось і ці:Бо мова – то не звук, а думка боготворна,Зерно, що хліб дає й життя снагу святу.Скільки величної мудрості й глибини закладено у них?!?!А й справді, ключем до розуміння проблем нашого буття виступаємова. Воістину, як казав мудрець, царице душ людських.Пристрасті навколо мовних проблем не вщухають, і конфлікт міждвома поширеними в Україні мовами виразно загострюється.Російській мові вдалося витіснити і замінити українську на значнійтериторії її поширення у головній функції, яку виконує мова, –функції засобу спілкування між людьми. Викривлена абодеформована мовна ситуація блокує реалізацію іншої надзвичайноважливої ролі національної мови – об’єднавчої. Відбувається те,про що знали ще древні римляни: чия мова – того й влада, чия влада– того й мова.Однією з основних причин боротьби за незалежність України, заправо народу мати власну державу було мовне читання. Першимкроком до проголошення незалежності стало оголошення 1989 рокуукраїнської мови державною в Українській РСР. У прийнятому тоді“Законі про мови” зазначалося, що “українська мова є одним звирішальних чинників національної самобутності українськогонароду”, її державність забезпечує “гарантування його суверенноїнаціонально-державної майбутності”. У “Декларації про державнийсуверенітет України”, прийнятій Верховною Радою Української РСР16 липня 1990 року, з-поміж іншого вказувалося: “Українська РСРзабезпечує національно-культурне відрод-ження українського<span>народу, його історичної свідомості і традицій, національно-</span>
Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа. Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч: А пісня - це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша Чим глибше пісня, тим ясніш душа. Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
1.б
2.б
3.а
4.б
5.а
6.спідничка-модна, картата.
рюкзачок-яскравий.
вкедмедик-пухнастий, жовтий.
лялька-золотокоса.
7.Оленка почервоніла, бо мама замість того щоб купити собі чобітки, татові шапку купила донечці ляльку і ведмедика.і тепер мама зустрічае первий сніг у літніх чобітках, а тато без шапки.Ось чому почервоніла Оленкаж.
8.Оленка вимагала купити їй ляльку і ведмедика.так робити не гарно, бо мама хотіла купити собі чобітки, татові шапку.та цього не зробила, бо купила донечці ляльку, ведмедика.в зимку мама первий сніг зустрічае в дітніх капцяз, а тато без шапки.