<span>Над тим , що людина, незважаючи на соціальні умови, повинна бути великодушною, повинна розуміти оточуючих, щоб ніякі причини, перешкоди, труднощі не змогли б зробити з неї егоїста та власника. Тож будемо цінувати родинні стосунки, підтримувати одне одного, бо дружба та злагода між членами родини — це запорука спокійного, довгого, щасливого життя. </span>
<span>Дмитра Бортнянського називають українським Моцартом, бо він у світовій музичній культурі є яскравою зіркою.
</span><span>Спадщина композитора Дмитра Степановича Бортнянського дуже багата й різноманітна за жанрами: концертні увертюри, сонати, шість опер, камерні ансамблі, хорові культові твори, романси, п'єси для фортепіано і музика для військових оркестрів. Мотиви українських народних пісень нерідко звучать в усьому цьому розмаїтті-тому він ще й людина-оркестр.</span>
Найперша квітка, що зацвітає навесні -це пролісок.
Це маленька, але мужня рослинка має тоненьке стебельце з малесенькими видовженими листочками, що розташовані попарно.
Квіточка проліска має ніжні, видоажені, загострені на кінці пелюстки синього кольору.
У неї ніжні, ледь чутні пахощі.
Ця рослинка така тендітна, що незрозуміло як вона пробиває корку весняного снігу і витримує такі нічні морози.
«Сто тисяч» — перша п'єса, написана І. Карпенком-Карим. Цей твір започаткував появу комедіографа-сатирика, який розвінчував сільських глитаїв, висміював їхню жадобу до збагачення.
П'єса написана на реальних фактах. Узявши за основу відомості про шахраїв, які у Єлисаветграді продавали фальшиві гроші, І. Карпенко-Карий намалював типовий образ «стяжателя», глибоко розкрив його характер.
Центральний персонаж — Герасим Калитка, сільський багатій, найбільше бажання якого — збагачення. Заради цього він недосипає і недоїдає, сам тяжко працює і своїм рідним не дає спуску. Постійно спостерігає за наймитами, бо все здається, що вони багато їдять і мало працюють. Калитка заздрить усім, хто має більше багатства, не вірить, що вони досягли цього чесною працею. Він сам заради грошей ладен чортові продати душу. Зважившись на незаконний вчинок, Герасим Калитка пробує обдурити досвідченого шахрая. Зрозумівши, що його перехитрили, Калитка намагається повіситися, бо не може пережити втрати п'яти тисяч карбованців.
Чітко і послідовно показує І. Карпенко-Карий, як кожний крок, кожна думка, кожний вчинок сільського глитая підпорядковані здійсненню мети. Не зупиняється він у гонитві за збагаченням навіть перед шахрайськими махінаціями.
Крім Герасима Калитки, драматург яскраво змалював ще двох персонажів, копача Банавентуру та селянина Савку, які теж мріють про гроші, збагачення, скарби і достаток.
Спочатку п'єса мала назву «Гроші». Саме під такою назвою І. Карпенко-Карий надіслав її до цензури, звідки дуже швидко одержав відповідь: «К представлению признано неудобным». Після деяких змін і переробок комедію було дозволено поставити на сцені під назвою «Сто тисяч».
Драматург залишив невелику спадщину, але його творчість, особливо комедія «Сто тисяч», — найбільше досягнення української класичної драматургії XX століття.
Розкажи мені, юний Вольтере,
Про дитячі свої ясні мрії.
Розкажи, сивочолий Вольтере,
Про сумні нездійсненні надії.
Може трохи я схожа на тебе,
І сучасників не розумію.
Простака хочу вдачі для себе,
Щоб простими були мої мрії.
З нетерпінням чекатиму відповідь.
Ваша доля не безталанна.
Вам здоров’я бажаю і успіхів.
<span>Із повагою ваша ......</span>