Діалог в книжному магазині.
-Добрий день!
-Добрий день!
-Чим я можу вам допомогти?
-Я хочу придбати у вас книгу, щось із фантастики.
-А детальніше?
-Ну, щось про перевертнів, вампірів і тому подібне.
-Гаразд. Я вас зрозумів. Можу вам порекомендувати книгу про графа Дракулу «Таємниці старого міста».
-А щось інше є?
-Так. Як ви ставитесь до творів Миколи Васильовича Гоголя?
-О, я дуже полюбляю його твори.
-Я можу вам порекомендувати збірку його творів під назвою «Вечори на хуторі близь Диканьки»
-О, дякую. Думаю це те що я хотіла.
-Так, звісно. Дуже вдалий вибір. З вас 23 гривні.
-Ось візьміть. Здачі не потрібно.
-Дякую. Заходьте ще!
-Гаразд. До побачення!
-До побачення!
Мені здається, друже, що голови навіть наймідріших людей утрачають розум, коли вони зберуться рзом і, що там де найбільше мудреців- найменше мудрості.
ПІВДНЯ ВОНА НУДЬГУВАЛА ЛЕЖАЧИ.
БІЛЯ ХАТИ ВИДНІЛОСЬ ЩОСЬ БІЛЕ.
ОЛЕНА НЕ ХОВАЛА СВОЇХ ВУЗЬКУВАТИХ ОЧЕЙ І ЦИМ ПРОБУДЖУВАЛА НАЛІЮ.
ВЕСЬ ДЕНЬ ЛИВ ДОЩ, ЗМИВАЮЧИ ГУСТИЙ ПИЛ З ДОРІГ.
Григорій все своє життя допомагав бідним — для нього це свята справа.
Прислівники, які утворенні від синонімічних або антонімічних слів: зроду-звіку, видимо-невидимо і тд. , пишуться через дефіс
«Друг — це тієї, хто входити у твої двері, коли весь світло виходить із них». Беззаперечна істина для багатьох з нас, але й саме вона, ця істина, викликає безліч питань, дискусій, обговорень. Одного разу ти зустрінеш найближчу тобі людину за думками, мріями, спільними інтересами. Дуже важко одразу зрозуміти, кого ти зустрів — справжнього друга чи просто приятеля. Яким ж має бути справжній друг, як його виявити серед багатьох знайомих, з якими ти проводиш годину? Перш на, справжній друг, мабуть, це та людина, котра приймає тобі таким, як ти є. Недарма ж кажуть, що друг — це тієї, хто знає усі твої недоліки й все-таки любити тобі. У мене особисто є справжній друг — Сергій. Спочатку я - не знавши, справжній він чи не справжній, але й потім один його вчинок усе задля мене прояснівши. Сергій перейшов до нас у 8 класі. На перший погляд він Мені не зовсім сподобався: задерикуватий, дещо зарозумілий хлопець (як я тоді подумавши). Єдине, що його вирізняло, — це знання математики. Математику він любити й добро знавши. Я ж до цого моменту вважався кращим учнем саме із математики. Відчуваючи певну заздрість, я намагався якомога понад принизити його: то смикну за сорочку, то зафутболю портфель, то назву очкариком. А він — нічого, сидить собі, формули пише. І вісь наставши годину піврічної контрольної роботи. Всім роздали заподіяння, я швиденько впорався із п'ятьма із шести запропонованих, а шосте — найважче — ну ніяк. Сиджу, мучуся, дивуюся — Сергій все розв'язав й сидить склавши руки — перевіряє. Я мовчу (списати ж у нього соромно), сиджу, почервонів від напруження. Раптом папірець на мою парту — ляп! Розгортаю, в якому було розв'язання задачі. Я підвів очі і подивився на нього. Сергій не посміхався, не іронізував, просто і відкрито дивився на мене. Ми були уже не ворогами, ми були партнерами, які пов'язувала таємниця. З того години Сергій неодноразово доводив, що він справжній друг. Він ніколи не відвертається від мене в скрутному становищі. Від й маєш: «Друг — це тієї, хто входити у твої двері, коли весь ,світло виходить із них».