Зима - найдивовижніша пора року.Пора надій,безмежний бажать,які неодмінно збудуться.Саме слово"зима" завжди змушує нас повірити в щось прекрасне.Відрватись від буденних клопот і поринути в країну,де завжди перемагає добро,здійснюються мрії.
На високій горі панує вічний холод. Там розкинулось білосніжне місто. Навколо воно оточене неприступними крижаними мурами. А у центрі велично підноситься до неба замок своїми куполами. Кришталем виблискують вони від рідкісного промінчика, який іноді зазирне у цю мерзлоту. Навкруги все біле: снігові стіни, снігове покривало на землі, сніжинки у повітрі. Замок дуже гарний. Проте ця краса холодна. Не гріє вона теплом та затишком, не щебече пташиним співом, не розцвітає прекрасним цвітом. Тут мешкає могутня Снігова королева. <span> Хто потрапляє сюди, той все забуває. Серце його стає холодним. Зникають усі переживання та почуття. Тут жив зачарований Кай, поки добра Герда не розшукала його. </span>
Я слухаю джмелика
Як приємно лежати в траві та слухати, що відбувається довкола. Ось далеко промчало авто. Десь угорі на дереві обізвалася синичка: цінь-цінь! Ніби каже: «Поглянь, я тут!» У траві, якщо лежати й уважно її розглядати, можна побачити безліч різних комашок, жучків, маленьких метеликів. Та раптом серед мовчазного трав'яного населення я почув дивний звук. Спершу подумав, що то десь далеко у високостях літак летить собі. Аж ні, це десь поруч! Роззираюсь і завмираю від несподіванки, бо прямо переді мною сів на квітку джмелик. Він був ще невеличким, я подумав, мабуть, він перший раз вилетів знайомитися зі світом. Джмелик був так близько, що я мав нагоду роздивитися його з усіх боків. Він був такий собі — «качок» — товстенький, серйозний, діловий. Чорні лапки миттю ніби прилипали до пелюсток квіток. Чорні оченята поблискували на його голові, а вусики-антени щось вишукували в просторі. І звичайно ж, дуже красиве волохате вбрання в чорну та жовту смужечку. Мені здалося, що джмелик насолоджувався своїм приглушеним дзижчанням і продовжував вкотре перелітати з квітки на квітку. А може, він співав пісню й був вдячний мені як слухачеві.
Я лежав у траві і слухав джмелика.
Жила була собі квитка,яка міцно дружила з краплинкою води.Краплинка любила читати , й знала що ,колись вона напое цю квітку. Одного разу настала засуха,й краплина пожертвувала собою, заради життя квітки.(Дальше сама там чё нибуть добавь)
Моя улюблена пора року-зима. Неважливо що холодно і доведеться одягатися у теплий одяг, головне, скільки радості вона нам приносить. Більш за все я люблю зимові свята. Новий рік-це найкрще свято в цілому році! Адже можна сказати, він триває не один день, а декілька неділь, поки ми до нього підготуємося:прикрашаємо дім, готуємо один одному подарунки і звісно, прикрашаємо ялинку. У нас вдома ціла кробка ялинкових іграшок, деякими із них ми уже багато років дбайливо та акуратно прикрашаємо нашу зелену красуню.Але нацкраще, це канікули. Ми зазвичай всією сімєю ходимо в кіно. А коли немає особливих справ . то я цілими днями з друзями на вулиці. Ми ліпимо ліпимо сніговиків та граємо в сніжки! Це дуже весело. Вцілому скільки цікавих справ знайдеться зимою! І тому я її так люблю!
ж
