План до характеристики Планетника.
1)Легенда про незвичайне хлоп'я.
2)Портрет, зовнішність героя.
3)Риси xарактеру:
а) «...добрий, правдивий, вірний!..» (дід Капуш);
б) спритний і працьовитий;
в) цілеспрямований і наполегливий;
г) допитливий і безкорисний;
д) чемний і чуйний.
4)Інші риси:
а) прагнення пізнати світ за допомогою навчання діда Капуша;
б) порозуміння з тваринним та рослинним світом;
в) обізнаність у лікарській справі;
г) зневажливе ставлення до пияцтва;
д) повага до матері, людей;
є) знання природних прикмет, народних свят
<span><span>27 листопада 1863 Народилася Ольга Кобилянська у містечку Гура-Гумора в Південній Буковині в багатодітній сім'ї дрібного урядовця. З дитячих років вона знала не тільки українську, а й польську та німецьку мови, якими говорили в її родині.</span><span>1868Батька перевели до м. Сучави. Там Ольга Кобилянська познайомилася з місцевим парохом та українським письменником Миколою Устияновичем. Як між родинами в цілому, так і між їх доньками, зокрема Ольгою Кобилянською і Ольгою Устиянович, зародилися приятельські стосунки, які тривали до кінця життя письменниці.</span><span>1880-ті«Гортенза, або Нарис із життя однієї дівчини», «Доля чи воля?»</span><span>1891Пізніше вона жила в селі Димка, а з 1891 — у Чернівцях.</span><span>1894Вона взяла активну участь у феміністичному русі. Ставши однією з ініціаторок створення «Товариства руських жінок на Буковині», Кобилянська обґрунтувала мету цього руху в брошурі «Дещо про ідею жіночого руху». Письменниця порушила питання про тяжке становище жінки «середньої верстви», активно виступила за рівноправність жінки й чоловіка, за право жінки на гідне життя.</span><span>1895Повість «Царівна»</span><span>1896Новели «Аристократка», «Impromptu phantasie».</span><span>1898Оповідання «Valse melancolique».</span><span>1895-1901Повість «Земля»</span><span>1905Повість «Ніоба», «Через кладку».</span><span>1908«В неділю рано зілля копала…»</span><span>1917«Назустріч долі»</span><span>1923«Зійшов з розуму»</span><span>1927«Але Господь мовчить…»</span><span>1928«Пресвятая Богородиця, помилуй нас!»</span><span>1933«Не смійтесь»</span><span>21 березня 1942<span>Померла у Чернівцях.</span></span></span>
В тот сезон Ветер был суровым. «Почему у меня нет друзей?» – бурчал Ветер. Луна дружит со Звёздами, Туча с Дождём, Рыбы с Водой. Только у меня нет друга.
Сел на бугорок Ветер и загрустил. Смотрит – рядом цветок стоит, и как будто ему тихонечко помахивает. Присмотрелся Ветер к цветку. Крупные лепестки красного цвета, тоненький стебелёк, листочки прижаты к цветку.
— Как тебя зовут, цветочек?
— Меня зовут Ветреница, — ответило растение. Очень удивился Ветер. Имя Ветреница напомнило Ветру его собственное имя.
— Мы живём в семействе лютиковых, — ответила Ветреница. — А назвали нас так потому, что мы при малом ветре начинаем трепетать, наши цветы на тоненьких стебельках покачиваются даже от слабых порывов.
Ветер почувствовал в Ветренице родственную душу.
— Давай дружить, — предложил Ветер.
Ветреница обрадовалась, ведь ей так нравилось красиво покачиваться от нежного дуновения Ветра. А главное, ей тоже хотелось иметь друга!
Із чого слід починати? «Перш за все, слід забути про будь-які сімейні традиції, якщо вони якимось дивом збереглись у вашій сім’ї. Все то пережитки минулого. Тепер нові часи, нові імена. Не варто в ці дні згадувати батька Арсена чи діда Андрія, а тим більше прадіда Данила. Не треба згадувати й маму, бабу, прабабу. Не варто задумуватись і над майбутнім. Хай вас не хвилює вже тепер, як поставиться ваш син чи донька до підібраного вами імені. Це їх не цікавить. Вони ще до цього не доросли. Єдине, що в ці щасливі для вас дні має вас цікавити, так це “Книга власних імен” та поради знайомих». Та швидко бажання назвати дитину на честь якогось із пращурів зазнає фіаско під неабияким тиском друзів та знайомих. Вашу дитину всі хочуть назвати якось незвичайно, небуденно і вже ж, зрозуміло, нетрадиційно. За цих обставин забуваються імена українські, що переходять від покоління до покоління. Так серед Тарасиків, Богданків з’являється Жюль, Жни чи Гарик. Підрісши, така дитина почуватиметься незатишно серед однолітків, які частенько ще й кепкують з носія чудернацького імені. А щоб того не трапилось, Олег Чорногуз за допомогою гуморески радить щасливим батькам зупинитись і добре подумати, перш ніж дати ім’я своєму немовляті. «Останнє, що я вам пораджу, це не забудьте за гармонію імені й прізвища. Це дуже важливо, Подаю приклади: Ніпель Кукурудза, Травіата Пацюк, Жульєна Миска, Анжела Кендюх, Вольдемдр Копистка, Гонората Пузир, Геракл Гарбуз, Жузі Коза, Неда Баран, Атгіла Шкапченко й Аполлон Козолуп. Якщо ця гармонія є, вважайте, що ім’я ви вибрали правильно. Діти вам дякуватимуть. Особливо, як підростуть».
Я - Вечір, і коли мій брат День втомлюється, я приходжу йому на зміну. Сонечко сідає, і я повільно спускаюся на Землю, щоб всі могли гарно відпочити після довгого дня. Я запалюю перші зірочки на темному небі і вішаю на небі місяць, щоб людям було світліше. Я дуже добрий. Люди про це знають і вітають один одного словами: "Добрий Вечір!".