<span>вот-
</span>
<span>В цьому році зима не вдягала білої свити.
Часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.
Пошукала, поплакала... Що ж робити? --
Бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.
Як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.
Сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів.
Все збиралась на силі, та не встигла огледіться,
Як проснулись дерева і на Одрі лід потемнів.</span>
<span>Крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.
Лід кришився, б’ючись об каміння берегове...
І нарешті по Одрі -темній, широкій -
На останній крижині самотня чайка пливе.
- Ти куди ж розігналась? Чи бува не до самого моря?
Чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.
А крижина тонка. А крижина майже прозора...
Ну, а що, як її підмиє вода весняна?
Ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?
затріщить і відломиться... Піде вода кругами...
- Дивна людино! Я ж маю крила,
Нащо крилатим ґрунт під ногами?</span>
За тиждень Юрко пішов до школи. Дні збігали швидко, але хлопця постійно переслідувала думка про каченят і Тосю. На уроках відповідав невпопад, навіть батько помітив його розсіяність. Одного дня мати, зайшовши у кімнату, покрутила перед його носом конвертом:
— Танцюй, це тобі, — і, посміхнувшись самими очима, подала йому конверт.
<span>Лист був від Тосі. Писала про свої шкільні справи і про те, що хлопці знайшли лелеку з перебитим крилом і тепер доглядають за ним, і про маленьке кошеня, яке прибилося до їхнього двору. А ще про диких каченят... На другий день після від'їзду Юрка Тося знову бігала до річки. Качка з виводком виринула перед нею так несподівано, що Тося аж злякалася. Каченят вона перерахувала, всі живі. Якби їх зараз побачив Юрко — не впізнав би. Такі великі, пір'я бурувате, а двоє з блискучими темно-зеленими голівками. Це селезні, вона знає напевно. Наступного літа, коли Юрко приїде, качки будуть вже зовсім дорослі. А рибу вони вдвох ловитимуть, Тосин батько їй вже вудочку зробив.</span>
Лось був смеливий сміливий розумний дуже добре понімав людську мову він дуже хотів би жити та він ще хотіла щоб були діти його врятували діти значення подумали що це собака на цепи були самого ось і він побачив що діти його рятувати відзначив помагати дітям сам сам себе рятувати
Я розумію ці рядки так: Не потрібно витрачати своє життя на непотрібні, несуттєві речі. Життя може пройти непомітно. Треба встигнути за своє життя спробувати все що можливо адже ти не знаєш що буде завтра.
Це та книга в якій нічого для тебе корисного немає