1.За якусь хвилину всі розійшлися, і лише очі, сповнені радості, прикипіли до вікна. 2. Сонце, нежарке весняне, вийшло з-за обрію .3.Виїхавши на дорогу, я побачив старі-престарі дуби.4 Липи, крислаті та огрядні, стояли натомлено і важко.5. Вітер змітав цілі кучугури снігу, підіймаючи їх догори.6.Тут, під пригорком, невелика річка.
Квіти-очі природи, без квітів природа-не була б природою, не було б запашних, яскравих плям на траві. А мед? Бджоли?Якби не квіти то би не було і їх. Квіти відіграють велику роль, як і в житті людини так і в природі. Квіти крім того, що вони очі природи, так вони ще й людям приємно роблять, адже коли людині подарувати квіти, то їй буде приємно, але через надмірне виривання квітів, вони можуть зникнути. Тож пожалійте очі природи, і припиніть виривати квіти.
Гудуть холодні, злі вітри.
Шуркотить золотаве, гарне, осіннє листя.
Павуки невпинно мережать.
Я поширила речення другорядними членами. Можна поширити ще й звертанням або вставним словом. Ще наприклад:
Напевне, павуки невпинно мережать. Тут я поширила реченням вставним словом.
Думаю, допомогла.
<span>собачка Хвінка
</span><span>киця Варварка
</span><span>мишка Сіроманка</span>
Хто з нас не пам*ятає свій перший день у школі. Перший дзвоник, святкова лінійка і знайомство з першою вчителькою-мариною володимирівною. Саме перший раз переступивши поріг першого класу я відчула тепло, яке віяло з її душі. На кожному уроці вона вчила нас, маленьких діточок, як стати людиною з великої літери. марина володимирівна була лагідна і привітна.Вона завжди допомагала нам у всьому. Мені хотілося щоранку швидше потрапити до школи, бо вчителька знову розповідала щось цікаве й захоплююче. <span> Зараз я навчаюся в п'ятому класі в «дорослій» школі. Тут усе по-іншому, але я продовжую приходити після уроків до марини володимирівни й розповідати про свої успіхи. І скільки б років не минуло, я пам'ятатиму її уроки добра й щирості, сподіваюся, що виправдаю її віру в мене, у мої здібності. </span>