•Вихопившись на узвишшя, кінь розкотисто заіржав, радуючись<span> ) </span>молодій своїй силі
•Жайворонок, співаючи, ніби висить на невидимій нитці
•Літа не минули, лиш, втомившись жаром палким, на хвилину заснули
•Іноді туман на озері розривається, одкриваючи блідо-блакитну воду
•Вертаючись додому, Юхим з греблі побачив сина
Гуркочучи, проїхала колона вантажних машин.Дівчата йшли співаючи.На всі запитання хлопець відповідав не моргнувши оком.Не спитавши броду, не лізь у воду<span> </span>
<span>Я дуже люблю тварин.Але моїм улюбленцем є мій котик Мурчик.Він в мене ще зовсім маленький.Йому всього 2 місяці.Він дуже кумедний та грайливий.Я дуже люблю за ним спостерігати.Він увесь чорний,але має біленькі лапки,біленьку шию та ще на мордочці дві великі білі плямки.Очі в нього зелені, а проти світла набувають червоного кольору.Хоч він ще маленький,але вже має свій характер.Коли він хоче їсти,то підійде до мене і починає жалібно нявчати.А коли спить,то розбудити його дуже важко.Він тільки потягнеться,щиро позіхне та перевернеться на інший бік,ніби це його зовсім не стосується.Я не уявляю своє життя безмого пухнастого бешкетника.</span>
"Лиш в праці варто і для праці жить..." - писав великий Каменяр. На мою думку, праця - це сенс і радість життя. Щоб мати цю радість, кожен повинен знайти своє покликання, правильно визначити свою роль у житті, як казав Григорій Сковорода, саме ту роль, що цілком відповідає натурі..., щоб займатися саме цією справою, а не якоюсь іншою. А визначивши цю роль, слід постійно вдосконалюватися, бо навіть великий талант може затьмаритись від бездіяльності. Натхненна праця робить людину творцем. Як пише Іван Франко у вірші "Пісня і праця". "Праця дала до життя мені принаду, Ціль дала, щоб в манівцях не заблукав".
Праця може лікувати, вона багатьох захистила від зневіри і відчаю. Ми знаємо, як творчість урятувала Лесю Українку, як праця дала змогу повірити у власні сили сліпоглухонімій жінці Ользі Скороходовій та багатьом іншим.
Здатність трудитися завжди, за будь-яких умов повинна виховуватися змалку. Згадаємо, як привчали до праці малого Михайлика (М. Стельмах, "Гуси-лебеді летять", "Щедрий вечір"). Але коли людина недбало ставиться до своєї праці, кажуть, що вона робить це без душі, не вкладає душу в роботу. А може бути й таке, що людина робить так свою справу день у день, змушуючи інших згадувати про неї недобрим словом.
Коли в давнину коваль кував меч для воїна, існував цілий ритуал вдихання душі коваля в нову зброю. Ковалі в усіх народів вважалися найдужчими людьми, тому вважали за необхідне передавати частину своєї сили виготовленому ним мечу. І що вигадливіший був візерунок на металі, тим краще, казали, зробив його майстер.
Коли ж людина поєднує своє уявлення про сенс життя із задоволенням своєї ницої суті, вона потрапляє в рабство до неї. Цей згубний шлях визначається прагненням людини оволодіти тим, що їй природа не дала.
Саме згода з природою дарує людині веселість духу, розвагу, насолоду, самовдосконалення і той душевний спокій, який приносить людині насолоду не наслідками праці, а самим її процесом.
Згадаймо "Зачаровану Десну" Олександра Довженка - гімн праці та людині, яка своїми мозолястими руками, вкладаючи частинку душі, вирощує хліб і створює всі земні блага.
Отже, врятує світ лише самовіддана праця, в яку людина повинна вкладати частку самої себе, і тому можна сказати, що будь-яка праця, будь-яка діяльність має бути близькою її душі, інакше нічого доброго не вийде.
