Замку Я встаю і говорю до мами матусю приготуй будь ласка щось поїсти.
Потім коли я зранку поїла Я йду до тата і питаюся Татусю будь ласка можна мені подивитись телевізор
Після того як я дивлюсь телевізор Я питаюся у матусі матуся чи можна мені піти на вулицю погуляти
Наприклад:песик Арчі не просто арчі а Арчі з великой
Арчі Мурка
Людям властиво помилятися, але уміння визнавати помилки — ознака розуму. Дурень же ніколи не визнає, що прийняв неправильне рішення. Упертість, невміння чи відверте небажання погодитися з правильною думкою може призвести до фатальних наслідків.
Яскравим прикладом людини, яка не вміє визнавати своїх помилок, є головний герой роману Валер’яна Підмогильного «Місто» Степан Радченко. До Києва хлопця привели благородні наміри: вивчитися й повернутися назад, у село, щоб змінити там життя, але невдовзі він вирішує залишитися, щоб улити в місто «свіжу кров села, що змінить його вигляд і істоту». З часом Степан отримав усе: хорошу роботу, гроші, квартиру, славу. Але він не отримав головного — душевного комфорту, бо ніколи не визнавав своїх помилок ні у ставленні до друзів, ні у стосунках із жінками. Місто тисне на нього своїми законами, вимогами, але він уже не в змозі відмовитися від його спокус
Життя наповнене різними подіями, через падіння ми розуміємо як далеко до досконалості, до святості. Чому ж так важко відмовитись від спокус життя? Від погляду із пожадливістю, від осудження ближнього, від заздрості до друга. Чому? А час летить й кожна секунда зближає нас до Суду Божого, а так часто ми думаємо не про вічне, а про низькі пристрасті й дочасні клопоти, ніби нам замінюють те вище, те духовне. Чому? Чому так легко впасти? Причина в тому, що душа, яка є творінням Божим постійно потребує молитви й в час, коли на душі мало молитви дуже легко впасти. Після падіння можна відчути важкість, тому що болото гріха тягне на дно, хоч іноді це болото здається нам теплом, яке гріє душу, хоч насправді це жар гріха, який спалює чистоту душі й кидає у вогонь низьких бажань. Цей жар гріє тіло, яке тягне до гріха. Шлях до Господа через відмову від гріха, з молитвою, з постом, з милостинею, з добрим словом, з добрим ділом. Світ у наш час переповнений гріхом, совість людей часто не те має за істинні цінності. Чому? Чому ті, хто служить Христу серед інших людей сприймаються як диваки? Ціль нашого життя – святість. Ціль - це щось більше, яке виходить за межі нашого уявлення, ціль - це жити з Богом зараз і в майбутньому у Вічності.