Ми з Іваном Силою вирушаємо, на ,змагання з метання м"ячів, я із-захоплення буду вболівати за нього .Настала черга Івана він метнув саме найбільше 2,75. І нам вручили по кубкові і грамотах. Я із задоволенням буду іще їздити з ним на різні, змагання, а ще через 14 днів будунь уже інші змагання.Ми вже повертаємося до дому.
<span> Мирослава - донька боярина. Проте вона зробила свій вибір, незважаючи на приклад і прохання батька. Вона перестала поважати його за зраду вітчизни. Мирослава сміливо стала на захист Тухольщини, показавши себе кмітливим тактиком. Але чим обумовлювався її життєвий вибір? Любов'ю. Між нею і Максимом спалахнуло те велике і палке почуття, про який написано багато пісень і поезій.</span>
1. Івана Дідуха запам'ятали в селі газдою
2. А ще Івана кликали в селі Переломаним. Мав у поясі хибу, бо все ходив схилений, як би два залізні краки стягали тулуб до ніг. То його вітер підвіяв.
3. Як прийшов із войська додому, то не застав ні тата, ані мами, лише хатчину завалену. А всього маєтку лишив йому тато букату горба щонайвищого і щонайгіршого над усе сільське поле.
4.Від цієї пригоди Іван ходив усе зібганий у поясі, а люди прозвали його Переломаний.
5. Але хоч той горб його переломив, то політки давав добрі. Іван бив палі, бив кілля, виносив на нього тверді кицки трави і обкладав свою частку довкола, аби осінні і весняні дощі не сполікували гною і не заносили його в яруги. Вік свій збув на тім горбі.
6. Ще Івана знали в селі з того, що до церкви ходив лиш раз у рік, на Великдень, і що курей зіцірував. То так він їх научував, що жадна не важилася поступити на подвір'я і порпати гній. Котра раз лапкою драпнула, то вже згинула від лопати або від бука. Хоч би Іваниха хрестом стелилася, то не помогло.
7. Та й хіба ще то, що Іван ніколи не їв коло стола. Все на лаві.
<span>Якби я потрапила на іншу планету , я б першим ділом подивилася , чи придатна для життя ця планета . Якщо так , то далі я б постаралася знайти ознаки життя. А якби я знайшла якісь рослини чи водні об'єкти , то привезла б зразки на землю. Якщо на цій планеті є сліди розумних живих істот , то постаралася б налагодити з ними контакт. Я б з'ясувала у них , чим вони харчуються , де живуть , який клімат на планеті і чи є на ній тварини . Коли я все це дізнаюся , то повернуся на землю і повідаю світу про цю планету . <span>Вчені б її досліджували і дали їй назву </span></span>
Максим Залізняк — усіма визнаний отаман повсталих мас, їхній улюбленець: «У нас один старший — батько Максим». Високу оцінку Залізнякові як людині і як ватажку дає у своїх піснях Волох. Він завжди серед людей, завжди разом з ними «і воює, і чарує». Тримається просто, завжди веселий, до всіх привітний, кожному доступний. З щирою приязню ставиться до повстанців, називає їх синами, своїми дітьми. По-батьківському полюбив і Ярему, свого «хрещеника». По-чоловічому стримано, але щиро співчуває його нещастю, підтримує й підбадьорює хлопця Максим Залізняк — втілення народного гніву проти панів, непримиренності, нещадності до ворогів. Він талановитий організатор мас, визнаний ватаг, сміливий у бою. Як народний герой, патріот оспівується Залізняк і в фольклорі. Відома народна пісня про нього закінчується такими словами: Отак козак Залізняк за родину бився / І за теє віч-ної слави у внуках заручився) Залізняк у творі Т. Шевченка «Гайдамаки» гине почувши, що так страшно ляхи замучили Гонту, заплакав, занедужав та й умер; його гайдамаки поховали в степу над Дністром та і розійшлися. Риси характеру Залізняка — відданість справі, прагнення звільнення свого народу, мужність, широчінь натури,
Джерело: https://dovidka.biz.ua/gaydamaki-obraz-zaliznyaka/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
