Вживається в значенні дуже мало .
Казка про прикметник
Жив-був собі Прикметник. Товаришував з Іменником і Дієприкметником, у реченні найчастіше виступав Означенням. Все було добре. Але якось посварився він з друзями і вирішив бути зовсім самостійним - я, мовляв, самостійна частина мови, тобто і без вас обійдуся. Але не обійшовся Прикметник без інших Частин Мови. Не виходило у нього наодинці виражати думку так точно, як хотілося б. Сумно стало йому. Зрозумів Прикметник, що у Мові всі частини одна від одної залежать. Попросив Прикмутник у друзів вибачення і перестав бути таким пихатим.
. Тихо осінь ходить гаєм. Ліс довкола аж горить.
Ясен листя осипає. Дуб нахмурений стоїть.
1- підмет - осінь, присудок- ходить,
2-підмет-ліс, присудок- горить,
3-підмет-ясен,присудок- осипає
4- підмет- дуб,присудок- стоїть
2- Ми так часто чуємо, що потрібно вірити в себе. Люди кажуть, що, починаючи якусь справу, потрібно налаштуватися на успіх. Якщо ж заздалегідь налаштуватися на невдачу, то вона, можливо, й станеться.
З іншого боку, нас вчать тверезо оцінювати свої сили та можливості. Наприклад , важко отримати високий бал з предмета, який протягом всього року не вчив. Хоча кожен з нас знає таких везунчиків, яким все дістається легко. Ці люди просто вірять у свою добру вдачу. А якщо везунчики ще й щось роблять задля досягнення своєї мети, то таким хлопцям і ціни немає. Все у них буде добре, все вийде.
Часто людина не вірить в себе, тому що думає, що не годиться для чогось, що не гідна, що ще не готова. Наприклад , хлопець впевнений, що не подобається дівчатам. Саме тому дівчина в нього не з'явиться. Або людина хоче влаштуватися на роботу, але в глибині душі боїться цього. Наприклад, що там обдурять, що буде занадто важко. Або не так вже ця робота йому й потрібна. У підсумку ніяк не виходить цю роботу знайти.
Вчинок, здійснений без віри в себе - це «ані риба, ані м'ясо». Щоб віднайти справжню віру в себе, треба вірити в те, що робиш. Коли людині щось життєво важливо, вона збирає всі свої сили та йде до мети. Вона не думає: «а може, не треба?». Людина спотикається, падає, набиває гулі, але не здається. По дорозі вона й набуває впевненості, поваги до себе. Досягнення мети - це лише результат цієї віри.
