<span> Оксанка встала рано. Вона написала листа батькові на фронт і перед уроками вирішила зайти на пошту і вкинути листа у поштову скриньку.
За ніч підвалило снігу, і йти було важко. Край просіки росли кущі колючого терну. Неподалік перед собою Оксанка побачила великого сірого собаку. Вона відразу догадалась, що це вовк, і страшенно перелякалась. Дівчинка вирішила лізти на дерево, але звір ліниво пішов у кущі. Оксанка боялася йти далі, та мусила вкинути лист саме сьогодні. Дівчинка повернулася додому і взяла берданку. Найстрашніше було минати місце, де сидів вовк. На снігу добре відбилися сліди його лап завбільшки з долоню. Ось і вулиця. Оксанка дійшла до пошти й укинула лист.</span>
Відповідь - А.Цей прислівник пишеться окремо
1. З багатоголосих ставків, то випливали, то ховалися самотні людолюбні тваринки, які немов знали, що їх таємницю ніхто не дізнається.
Мою маму звати Інна Іванівна. Це молода, сучасна та енергійна жінка, яка дуже любить свою родину. Мама - берегиня домашнього вогнища, яка завжди ставить інтереси родини вище за свої. Матуся смачно готує та любить приймати гостей.
Мама працює в соціальній службі. Вона дуже чуйна та щира. Люди завжди дякують мамі за допомогу. Через матусину лагідність у неї чимало товаришів. Інна Іванівна завжди усім допомагає, підтримує, співчуває.
Для мене з моєю сестрою Сашею матуся - не просто людина, що живе поряд та готує їсти. Це справжній друг, на якого можна покластися, якому можна довіритись. Моя мама - найкраща жінка в світі, найдорожча та найрідніша людина.