Затьохкали травневі солов'ї
У цей теплий недільний ранок мене розбудв лагідний сонячний промінь, що зацікавлено зазирав у моє вікно. Я прожогом схоплююся з ліжка, підбігаю до вікна - чуються ніжні та легенькі, мов пір'їнка, пташині трелі. Аз зирк на календар - та ж сьогодні перше травня! Я поспіхом одягаюся, вибігаю надвір. Прислухаюся - звідки ж линуть ті мелодійні пісні. Аж ось - прямо біля мого віконця на тонесенькій гілці сидить соловейко - сам сірий, непримітний, а яка ж чарівна музика у нього. Дивлюся навкруги - видно, настала справжня весна: з клумби сором'язливо виглядають квіточки, трави зеленіють, вишня вбирається у цвіт<span>
Недарма моя бабуся за буденною роботою часто повторює : "затьохкали під вікном солов'ї - прийшла справжня весна!".</span>
Діти доторкалися до колосків руками, гладили, цілували їх<span>.
</span><span>Велика родина – це мама і тато, дідусь та бабуся, братики й сестрички.
</span><span>Нехай вона льон вимочить, висушить, поб’є, попряде й витче сто ліктів полотна.
</span><span>Просила, умовляла старшого: “Будь добрий, справедливий”.
</span><span>От раз у неділю баба спекла пиріжків з маком, повибирала їх, поскладала в миску та й поставила на віконце.</span>
Весна це прекрасна пора. Все оживає. Птахи прилітають з півдня. Школярі закінчують навчання. Дерева розпускають листя. Люди начнается роботу в саду. Весна прекрасна.
Велосипедні гонки
Це відбулося на літніх канікулах. Я з подругами, дівчатками Лесею, Олею і Марійкою, вирішили провести велосипедні гонки. Мене призначили суддею. Ось уже всі учасники на велосипедах виїхали на старт. Поїхали! Попереду всіх їде Оля. Та ось її наздоганя Марійка. Побачивши це, натискує на педалі Леся. Тепер уже вона обганяє своїх подруг. Фінішує все ж Оля. Вона - переможець!
