1Мовивши слово, треба бути йому паном
2Байдуже ракові, в якому його горщику зварять
3Всякий свого щастя коваль
4Всякому овочу свій час
5Кожному свого жалько
6Людей питай, а свій розум май
7Мандрівочка — наша тіточка
8Можна й мовчки своє серце з’їсти
9На все свій час
10Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче
11Пташка красна своїм пір ям, а людина своїм знанням.
12Панам косять, а собі хліба просять
13Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина
14Свої люди - помиримось
15Хоч долі, аби у своїй волі
16Чиє б нявчало, а твоє б мовчало
17Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить
18Б'юся, як риба об лід, а не бачу свій слід
19Біда не сама ходить, а з собою ще й горе водить
Олеся йшла в магазин.
-------- -------
-------
На вулиці капав неначе з відра дощ.
-------- ------
--------
Я писала домашнє завдання
-- ----------
----------
Всіма барвами веселки – навіть болячи дивитись на цю розкіш природи.
Морозно. Сніг хрумає і вискрипує під ногами. І якщо взяти трохи снігу в руки та уважно його роздивитися, то можна побачити окремі сніжинки, які є найкращим витвором мистецтва найчудовішого майстра – самої природи. Ніби якийсь казковий ювелір майстерно вирізав ці ажурні крихітні зірочки.
Дерева в лісі скрізь вкриті не тільки снігом, але й інеєм та памороззю. У лісі зимовим днем тихо, здається, що всі сплять, вкриті білосніжною ковдрою. Звуки у морозному повітрі дуже швидко розносяться і лунають на далеку відстань. Тому чути, що сплять все ж таки не всі – ось ворона каркнула, ось і сорока застрекотіла, а ось подала голос ще якась зимова пташка. А зовсім поряд цвірінькає синичка. На прогулянку я взяв трохи хліба і борошна, тому ж насиплю його пташкам, бо в зимовий час їм приходиться дуже скрутно і находити собі їжу на землі, вкритій сніговим покривалом, зовсім важко.
Ні, точно, сплять в зимовому лісі не всі. Ось і чиїсь сліди на чистому снігу. Хто ж тут бігав? Скоріш усього, це заєць у своєму білому зимовому кожушку рятувався від зголоднілого сірого вовка або від рудої красуні – лисиці.
Сонце взимку ховається дуже рано, тому не треба баритися. Мені пора поспішати додому, бо на капелюшках ялинок рожевіє сніг, а білі стрункі берізки самі стають рожевими та золотавими. Ось спочатку блакитні, а потім фіолетові і сині тіні прокрадаються по снігу між мовчазних дерев. Небо починає червоніти на заході, а зі сходу стрімко іде темрява, яка за лічені хвилини нагонить подорожнього і вимусить його поспішати до своєї домівки. Вже можна побачити навіть тоненький серпок молодого місяця.
<span>Вечоріє, становиться значно холодніше. А я повертаюсь додому, йдучи назад по своїх слідах, ще раз притоптуючи хрусткий сніг. І тільки-но я вийшов з лісу, обернувся, а ліс уже зовсім чорний на фоні синього снігового килима. На добраніч, тихий та привітливий зимовий ліс, вкритий прекрасним зимовим покривалом, ми ще побачимось!</span>
Куплю витрішки (нічого
не робити). Сьогодні Марійка вирішила не
прибирати у своїй кімнаті,а продавати
витрішки на вулиці.
Ловити гав (нічого не
робити) Марійка на уроці історіїї ловила гав,
зловила двійку.
Будова слова
<em>вогн / ик / ами</em>
корінь / суфікс / закінчення
<em>вогн / ик - </em><em>основа</em>