Ледь-ледь збиралося на досвіт і мати вмившись зодягали чисту сорочку, підв'язувались вишитим фартухом і вилазили на лежанку. Крізь просоння чув їх лагідну приповіту, ось і зійшов святець, аж віко підпер. Невдовзі досвяткове помешкання освітлювалось живими зайчиками.
Піч гоготіла, коли полум' я лизало своїм язиком челюсті. Доки варилося снідання мати містила тісто. Неньчинні обіруччя раз по раз занурювались в діжу от чого ослінчик аж двигтів. Тісто вимішувалось, крутішало. Коли воно ставало в' язким як гума, і вже важко було працювати руками, мати припиняли роботу.
-Вставайте, хлопці. - наказувала нам. - Поїсте і розходьтесь, бо буду хліб вимішувати.
Поснідавши, тато йшов на роботу, а я біг у кінець городу, щоб зірвати капустяних листків. На ліжкові уже лежав рушник. Мати була вся в роботі. Легкими рухами її руки витягувати опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й перекидували з однієї долоні в другу, формували наче Фоми сонця хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник, та так вправно, що я не встигав надивитись. Доки мені мати викочували найменшу паляничку, я біг за лопатою і приставляв її до печі, розіславши капустяний листок поверх ясиневого язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хліб ну.
Іскорками розжареної сажі здригався жар. Зробивши, декілька проштриків виделкою мати шугнули лопату з хлібиною, а потім другу, третю до печі.
А поки я бігав по дворі, мати виставила холонути усі хлібини, і я не міг нанюхатись цього запаху, запаху теплого хліба.
Одинадцять----наголос падає на букву<u /> а.
Стілець і стіл (між двома приголосними пишемо голосний, якщо між двома голосними то приголосний)
поле й ліс
здалеку йшов
уперед ішли
знаєш і відповідаєш
верби й тополі
як миші й кіт
річка й міст
ліс і степ
сорока й ворона
ланцюги і якір ( в даному випадку буде і тому, що я на поч. слові позначає й а, а й приголосна та не буде й й)
цибулина й огірок
груші і яблука
парк і палац
права й обов*язки
Олександра і Юлія
знає і сам
НЗ.п*ятсот дев*яносто один
РВ.п*ятсот дев*яносто один
ДВ.п*ятсот дев*яносто одиному
ЗН.п*ятсот дев*яносто один
ОР.п*ятсоть дев*яносто один
Мс.на п*ятсот дев*яносто одинному
не знаю чи правильно((
Khi* Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.
* Птицю пізнати по пір'ю, а людину по мові.
* Рідна мова - не полова: її за вітром не розвієш.
* Більше діла — менше слів.
* Будь господарем своєму слову.
* Мовивши слово, треба бути йому паном.
* Слово — не горобець, вилетить — не спіймаєш.
* Від красних слів язик не відсохне.
* Від солодких слів кислиці не посолодшають.
* Від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи.
* Від теплого слова і лід розмерзається.
* Вода все сполоще, тільки злого слова ніколи.
* Впік мене тим словом, не треба й вогню.
* Гостре словечко коле сердечко.
* Де мало слів, там більше правди
