Одна ластівка весни не принесе.В одне вухо входить, а в інше виходить.Два брехуни одної правди не скажуть.Сім років мак не родив – і голоду не було.Сім п’ятниць на тиждень.Сім раз відмір,один-відріж.У палиці два кінці,один –по мені,а другий по тобі. )Ану вставай, чоловіче, третій півень кукуріче. «А я вже перехватив».— «Як?». — «Та з'їв окраєць хліба, та дві паляниці, та два решета гнилиць». <span>Артіль міцна, як всі за одного, а один — за всіх.</span>
Ніч дарує нам солодкий сон.
Охопила ніченьку всю планету.
Похмура та холодна тільки зимова ніч.
Вночі панує тільки тиша, а в небі спалахують міріади зірок.
Я народилась та живу в Україні, це моя Батьківщина, мій улюблений куточок Землі. Я дуже люблю мальовничу українську природу. Безкрає синє небо, яскраве сонечко, густі трави та квіти, міцні стрункі дерева. В усі пори року вони для мене найпрекрасніші в світі. Хоч, я впевнена, на Землі є багато красивих місць, не схожих на мою країну, і для тих, хто там народився, вони – найгарніші. І я б також хотіла подорожувати та побачити всі дива світу на власні очі.
<span>Київ,Одеса,Харків,Львів,Полтава-казкові куточки нашої Батьківщини.
Взагалі,кожне місто в Україні чудове,найгарніше.
</span>Усі ми на Землі – добрі сусіди, кожен з нас іде непростим шляхом власного життя. Ми маємо поважати одне одного. Я хочу, щоб ми жили мирно, щоб назавжди зберегти недоторканими дорогі для нас рідні місця, що для кожного з нас свої власні.<span>
</span><span>
</span>
Привіт, Володя! ( твір-лист). Нарешті одержав від тебе лист і довідався, як ти проводиш канікули. Я теж багато читаю. Востаннє я прочитав те оповідання, що ти мені радив, - «Рыцарь вася» Б. Васильєва. Ти просиш написати, чи сподобався він мені, Не те слово! Він захопив і вразив мене. Мені здається, що це оповідання про те, що навіть самий звичайний хлопчик може бути лицарем. Для цього йому не потрібно славетне ім’я й дзвінка збруя. У Васі є саме головне - доброта, шляхетність і безкорисливість.
Відповідь:
1. "Тьху на твоє дурне слово, - вже зовсім розсердився я, - Бог живе скрізь, де поселилось його створіння, а тим більше, де йому моляться і шанують його".
2. "Життя неволі нічого не варте, - відказав Максим, - краще смерть!"
3. "Роби добро, - мені казала мати, - і чисту совість не віддай за шмати!"
4. "Ніщо так не красить людину, як натхнення" - подумала Ярослава.
5. Пам'ятаю, казала моя мати: "Цей світ як маків цвіт. Зранку цвіте, до вечора опаде!"
6. Я подумав тоді: "Тіні коротшають так само непомітно, як і людське життя".
7. --- (Немає, тому що не зрозуміла сенс речення. Можливо, в тебе помилка.)
8. "Яке то щастя дано людині", - заговорив знову Блаженко, заворожений картиною неосяжного світлого простору, - "Отакий світ!... Скільки би вистачило!... А що з того?... Не вміє вона його спожити!"
Пояснення:
