Біжить Маруся бачить на снігу хтось загубив рукавичку . Підняла її дівчинка й оділа її на ручку . Бачить вона хлопчик шукає рукавичку й підішла до нього .- Хлопчику це твоя рукавичка ? -Так це моя , дякую що знайшла її ! - Твоя рукавичка дуже тепленька вона дбає про ручки дивись не загуби її ! Пішла Маруся у свою хатку . Їй було тепло й затишно . Посадила вона у горшечок зерно . Поливала вона його вже місяць й бачить вона що зернятко проросло . Вже й зима кінчилась . Запросила вона хлопчика того який був загубив рукавичку . - Дивись Івану який маренький паросток пророс . Йдемо його на вулицю посадимо . Пішли вони на вулицю посадили паросток . А на слідуючий деньвирос маленький та зелений дубок . Зраділи Маруся з Іваном . І від цього їм хотілося творити багато чого доброго !
<span>Трохи (прислівник) тремтять сребрістих тополь листи (Пушкін).</span>
<span>Я вийшов в путь, трохи (союз) зайнялася зоря (Некрасов).</span>
<span>Вона зробила кілька кроків назустріч (прислівник).</span>
<span>Назустріч (привід) гостям вийшов господар.</span>
<span>Бричка їхала прямо (прислівник), а млин чомусь стала йти вліво (Чехов).</span>
<span>Все стадо олень, пробиваючись, пройшло прямо (частка) біля мене (Пришвін).</span>
Українська мова вважається наймилозвучнішою у світі. Вона дивує й захоплює багатством словника, безмежністю форм, плинністю. Цією мовою були написані неперевершені твори Шевченка, Франка, Лесі Українки, Коцюбинського. Українське слово живе в піснях мого народу, чаруючи світ поетичністю, мінливістю настроїв. Воно вводить нас у чарівний світ народних вірувань, у народну творчість, вчить любити рідний край, велику Батьківщину.
Українська мова могутня, глибинна. І кожне слово має свій відтінок: сум, радість, гумор, щедрість, щирість. Мова розчулює, закликає до боротьби, клекоче у ненависті до зла, несправедливості, насильства.
Тож бережімо красу й чистоту рідної мови. Нехай наповнює вона наші душі багатством і красою духовності.