Могутній дуб росте край села. Веселка простягається над могутнім лісом. Річка бринить тихим співом. Сонечко ховається за темними хмарами. Вітер гойдає жито в безкрайому полі.
[л", у, п, и, н]
[п, о, й, i, з, д]
[й, а, н, а]
[м, а, й, о, р]
[с, i, л"].
Львів чудове місто .В ньому багато приміток і загадок .Вузенькі вулички і фасади в яких буквально закохуєшся.По легенді там царить грізний лев який охороняє це місто.але захищяє він тільки постійний жителів міста.І взагалі я вважаю що в цьому Місті дійсно варто побувати.
по-думки,подум-ки, поду-мки до-зволяв,доз-воляв,дозво-ляв, сказати,ска-зати, сказа-ти вихову-вати, ви-ховувати, виховвува-ти,вихо-вувати, ви-ростали,вироста-ли,вирос-тали,виро-стали пе-редавали. пере-давали переда-вали передава-ли
Предупреждаю писала со своей тетрадки:
Останнім часом я помітила, що мої однокласники мало звертають увагу на добрі чи погані вчинки наших однолітків. Та стався один випадок, який змусив і мене, і моїх ровесників замислитися над тим, що сталося.
<span>Я відвідую заняття школи карате. Стало відомо, що Ігор П. із нашої групи дуже сильно вдарив дівчинку — однокласницю. Ми знали, що за Ігорем давно закріпилася слава першого бешкетника в школі. Але щоб ось так... Тренер довго розмовляв із батьками Ігоря й дівчинки, а потім було прийняте рішення. </span>
<span>На одне з тренувань прийшли батьки обох сторін. Ми вишикувалися в дві шеренги. Ігор роздягнувся до пояса й пройшов через наш стрій, а ми, доторкаючись до нього своїми поясами, висловлювали своє обурення. Ігор плакав. Йому не було боляче, він плакав від сорому за свій вчинок. Далі він підійшов і вибачився перед усіма: перед дівчинкою, її батьками, своїми батьками, перед тренером, і перед кожним із нас. Я думаю, що це буде йому уроком на все життя. Ігор після цього дуже змінився, навіть сам став зупиняти бешкетників, які негідно поводили себе в школі</span>
