Л<span>Агеев Ю. Новая книга Людмилы Чижовой / Ю. Агеев // Южная правда. - 2003. - 13 сент. - С. 2.Агеев Ю. Строки Людмилы Чижовой / Ю. Агеев // Южная правда. - 1996. - 20 июня.Агеев Ю. Хороший подарок детям / Ю. Агеев //Южная правда. - 2001. – 23 июня. - С. 2.Береза І. Осіння казка Людмили Чижової / І. Береза // Радянське Прибужжя. - 1996. - 20 лют.Бойченко В. Емигея – моя земля.../ В. Бойченко // Радянське Прибужжя. - 1999. - 18 верес.Бойченко В. Переднє слово / В.Бойченко // Води живої джерело / Л. Чижова. - Миколаїв, 1994. - С. 3.Даниленко Т. “І розів`ються, і розквітнуть зело і мова на землі” / Т. Даниленко // Радянське Прибужжя. – 1996. - 25 трав. - С. 4.Даниленко Т. Ода матери / Т. Даниленко // Рад. Прибужжя. - 1997. - 15 квіт.Діордіца Д. Творчість Людмили Чижової / Д. Діордіца // Краєзнавчий альманах. - 2001. - Вип. 1. - С. 80-86.Даниленко Т. Повість довжиною в людське життя / Т. Даниленко // Рідне Прибужжя. - 2010. - 16 лют. - С. 4.Жайворонок Т. Сказочная страна Людмилы Чижовой / Т. Жайворонок // Южная правда. - 2010. - 6 февр. - С. 3.Жусєв І. "Митець свій власний творить світ" / І. Жусєв // Родной причал. - 2006. - 27 сент.-3 окт. - С. 2.З творчої когорти // Рідне Прибужжя. - 2009. - 22 серп. - С. 3.Иванов, С. Полный сундук сказок / С. Иванов // Наш город. - 2010. - 10-16 февр. - С. 9.Йде пророк на урок // Родной причал. - 1995. - 14-20 сент. - С. 4.Костюк Л. Дорога ложка к обеду, а сказка – к лету / Л. Костюк // Южная правда. - 2001. - 26 мая.Костюк Л. Пахнут детством чабрец и мята // Вечерний Николаев. - 1996. – 13 июня.Кремінь Д. Зоряний колодязь / Д.Кремінь // Рідне Прибужжя. - 2003. – 23 груд. - С. 4.Кузнецов А. Из глубины народной криницы / А. Кузнецов // Вечерний Николаев. - 2003. - 11 нояб. - С. 1.Людмила Чижова : біогр. довідка // Література рідного краю: Письменники Миколаївщини : посібник-хрестоматія. - Миколаїв, 2003. - С. 137-139.Людмила Чижова : біогр.довідка // Чижова Л. Ода матері. – Миколаїв, 1997. – 3 с. обкл.Людмила Чижова : біограф.довідка // Миколаївський оберіг. - 2004. - С. 316-317.Миронов Ю. Предисловие к книге / Ю.Миронов // Барви літа / Л. Чижова. - Миколаїв, 1994. - С. 1.Неиссякаемый источник вдохновения // Южная правда. - 2009. - 22 авг. - С. 4.Нежно о женщине // Родной причал. - 1997. - 27 марта - 2 апр. - С. 4.Нові члени Спілки письменників України // Літературна Україна. - 1997. – 12 черв.Просто женские стихи // Вечерний Николаев. - 2009. - 22 авг. - С. 3.Скуратівський В. Вступне слово / В. Скуратівський // Окраса життя /Л. Чижова. - Миколаїв, 1996. - С. 2.Степаненко Н. Новая книга Людмилы Чижовой / Н. Степаненко // Южная правда. - 2008. - 29 мая. - С. 5.Христова Н. "В мене серце зіткане з пісні" / Н. Христова // Вечерний Николаев. - 2004. - 28 авг. - С. 3.<span>Январев Э. Цветы Людмилы на рушниках / Э.Январев // Досуг. - 1995. –2 марта.</span></span>юдмила Чижова -
Автор не Довженко, а Стороженко вообщето, но ладно, план:
1. Розповідь про сім'ю Павлуся.
2. Смерть батьків.
3. Весілля та побут Павлуся та наймички
4. Насмішки парубків з Павла
5. Пошук скарбу
6. Щастя, вкинуте у вікно.
Без мрії не можна жити, людина без мрії це людина у якої немає сенсу життя. Щоб мрії здійснювалися потрібно покласти багато зусиль і тоді все обов'язково вийде якщо вірити у себе і йти до мети
Еней у поемі — козацький ватажок, «моторний і завзятіший од всіх бурлак», гульвіса, що легко зводить жінок і так само легко їх кидає без жодних докорів сумління. Еней полюбляє горілку, але п’є лише від нудьги («Еней тоді купався в бразі»); він сміливий і відчайдушний, але за розвагами та пиятикою він забуває навіть про мету свого життя, начертану на скрижалях небесних,— побудувати нове царство, і Зевс мусить не дуже чемно нагадувати йому про це. Побратимів собі він вибирав не по силі розуму чи відвазі, а по тому, хто міг більше випити. Не раз автор говорив, що Еней був «п’яний до втрати людської подоби, а потім мучився на похмілля, але, легковажний і безпечний, він і не подумав змінити спосіб життя. З похмілля у Енея «опухли очі, як в сови, і весь обдувся, як барило» Вдача Енея дуже суперечлива — він може бути «хлопець хоть куди козак», а може бути боягузом і плаксієм. Але такого героя вимагав стиль бурлеску, і автор з великою теплотою ставиться до свого героя: … моторний, Ласкавий, гарний і проворний, І гострий, як на бритві сталь. Боягузливість Енея: Побачивши Сівіллу вперше, Еней так злякався, що «не знав із ляку, де стояв». У пеклі він всього жахається, ховається за Сівіллу. Його лякають безконечні людські мандрівки, буря і висока хвиля. Наляканий гнівом Зевса, «божественний троянець» …піджав хвіст, мов собака, / Мов Каїн, затрусивсь увесь; / Із носа потекла кабака. Потрапивши в скрутне становище, троянський полководець іноді навіть плаче. Так, злякавшись бурі, яку підняли на морі Еолові вітри, «Еней тут крикнув, як на пуп / Заплакався і заридався, / Пошарпався, увесь подрався, / На тім’ї начесав аж струп» Еней – троянський полководець І. Котляревський наділив свого героя розумом та відвагою. У другій половині поеми Еней перетворюється з веселого гульвіси на дипломата та мудрого державного діяча, справжнього козацького отамана, що піклується про своє військо, поважає його, розуміє, що перемога — насамперед заслуга хороброго війська: Еней один не роздягався, Еней один за всіх не спав; Він думав, мислив, умудрявся… Еней – справжній ватажок, здатний повести за собою людей, харизматичний, справедливий, відповідальний за долю свого війська. Уміло організовує підготовку до бою і праці, будує фортецю, в бою винахідливий і розважливий. Разом з тим він людина хоробра, сильна і спритна: Махне мечем — врагів десятки / Лежать, повиставлявши п’ятки. В бою Еней — насамперед, лицар: «лежачих не займає», але захищає козацьку гідність і честь. Багато в нього й інших чеснот: «правдивий чоловік», «як бува у нас, хотів останнім поділиться » тощо. Еней – це збірний образ запорозького ватажка, у якому відтворені деякі риси українського народного характеру.
Джерело: https://dovidka.biz.ua/eneyida-harakteristika-eneya/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Причина заборони Максима Гримача, щодо одруження Катрі з Семеном полягає у дуже простому аспекті, тобто соціальна нерівність. Максим сказав, що силувати не буде, "але за бурлаку не віддасть". Дочка не погодилась із цим твердженням та чекала парубка до весни, як тільки зацвіте перша вишня. Але якийсь козак розказав Грмачу, що велика буря була на Дніпрі і всі човни затопила. Катря з цим не змирилася, та покінчила життя самогубством.