1. - Б)(ускладнене однорідними означеннями)
2.- В)(ускладнене відокресленим означенням, вираженим дієприкметниковим зворотом)
3. - А)(ускладнене відокремленою обставиною,вираженою дієприслівниковим зворотом);
4. - Г*)(тобто останнє речення) (складне безсполучникове речення).
Речення Г) зайве,там є вставне слово "гадаю", але воно не є членом речення.
Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.
<span>Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині. </span>
<span>Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом. </span>
<span>Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть. </span>
<span>У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь. </span>
Тиша ходить між деревами, приносячи й туди свій звук самотності.
На обрії червоно сходить сонце, вітаючи сонні квіти своїм проміннячком.
Соняшники світяться, гріючись в теплі літнього ранку.
Часом війне вітерець і маленьке деревце,похитуючись, нахилиться аж до самого долу. ( щодо ком у цьому реченні не впевнена, але по-моєму все правильно)
Трави плачуть ледь-ледь чутно, сповіщаючи вітру про своє єство.
Ответ:
Зірвиголова-складання основ
Объяснение:
