1. Справжню дружбу треба цінувати.
2. Старий друг кращий за двох нових.
3. Як кажуть у народі, друг пізнається у біді.
4. Дружба та братство – найбільше багатство.
5. Без дружби ніяке спілкування між людьми не має цінності.
6. Без справжньої дружби життя — ніщо.
7. Всі співчувають нещастям своїх друзів, і лише небагато радіють їх успіхам.
8. Річ краще нова, а дружба – стара.
9. Не той друг, хто медом маже, а той, хто правду каже.
10. Не варто з другом сваритися, бо доведеться миритися
11 Скажи мені, хто твій друг, і я скажу тобі, хто ти.
12. В лиху годину пізнаєм вірну людину
ВИБАЧАЮСЯ ЯКЩО ЩОСЬ З ГРАМАТИКОЮ
Вони плакали, обтираючи сльози хустинкою.
Припікало літнє сонце, зійшовши рано вранці.
Буйно розпустила свої віти верба, зігнувшись аж до води.
Ніжно усміхалась мама, побачивши свого сина.
Прудко скакав зайчик, відчувши запах свіжої капусти.
Важко зітхав парубок, підіймавшись на високу гору.
Повернутися до життя,
воскреснути з мертвих,
"стати на ноги" після важкої ситуації
Не було ще такого літнього ранку,— хіба вже каміння з неба,— щоб дід Арсен, прозваний Бушлею, всидів дома. Де там! Як тільки над обрієм зажевріє велика досвітня зоря, вже Арсен на ногах. Почепить через плече стару шкіряну торбу з вареним зерном, що пахне кутею (рибі на принаду), убгає в кишеню круглу бляшану баночку з великими й малими рибальськими гачками, вудки в руки і — гайда до річки. Йде помалу, бо, як сам каже, ноги вже не козацькі — болять од старості.А надворі світає й світає. На луках туманець при самій траві стелеться, лелеки вздовж болота походжають — як матроси: у чорних штанях та білих-пребілих сорочках. Походжають, походжають на своїх тонких та довгих ногах, потім, дивись, ізнявся котрийсь, полетів, а в червоному дзьобі — жабеня: дітям своїм, лелеченятам, сніданок поніс.
— Ба! — скаже тоді Арсен, задерши голову до лелеки.— Ухопив, кажеш? Ну, неси, неси, погодуй своїх голопуцьків.