сеть представляла собой укрепление внутри которого стояли церкви хозяйственные постройки и жилые помещения название местонахождение штаб-квартиры казаков.
Комедия "Горе от ума " начинается с боя часов. Лиза, служанка, специально заставила их "звучать ", чтобы обратить внимание Алексея Молчалина и Софьи ФАмусовой на утреннее солнце за окном. Фамусов журит дочь за то, что она не ложилась спать и немного ухаживает за служанкой, Молчалин деловито подает хозяину бумаги, который последний не любит.
Вбегает Чацкий. Бросается к ногам Софьи, вспоминает детство, смеется над окружением Фамусова, критикует их взгляды на образование, воспитание, свободу, осуждает идеалы " отцов".
Появляется полковник Скалозуб, получающий чины за счет погибших товарищей. Он - желанный гость и жених в доме Фамусовых, потому что богат. Чацкий замечает холод Софьи, видит ее обморок ( это - реакция на падение Молчалина с лошади) и решает выяснить, кто ей мил: Скалозуб или "скромный" Молчалин. Он видит, как секретарь ухаживает за служанкой, старается узнать о его взглядах. При этом язвительную критику продолжает. На балу все отворачиваются от Чацкого с подачи Софьи, которая назвала его сумасшедшим.
Чацкий разочарован и навсегда уезжает из Москвы.
Дорогой мой друг! Я рад, что получил от тебя известие о твоем хорошем эмоциональном состоянии. К тебе заходят твои одноклассники и часто навещают тебя учителя. Это радостно слышать, потому что всем нужна поддержка и советы от сердца. Мне хочется написать тебе много позитивных мыслей, у меня есть много смешных рассказов и историй про наш класс, наших соседей и моего кота. Я рад тому, что ты чувствуешь себя хорошо, как сообщила нам твоя мама по телефону. Хоть ты и не можешь выходить сам на улицу, ты не унываешь, не впадаешь в отчаяние , а наоборот, жизнерадостен и весел. Это приятно. У каждого есть проблемы и недуги, многие преодолевают свои проблемы, а многие и живут с этим. Но нельзя впадать в отчаяние.Оно не облегчит жизнь, а только придаст уныние и грусть. Мама говорит, что ты-большой молодец. Мастеришь все сам, своими руками делаешь красивые вещи, помогаешь брату с уроками, и даже готовишь сам вкусные блюда. Я к тебе скоро обязательно приеду.И мы вместе поиграем, почитаем, и посмотрим кино. Нам не будет скучно,поверь! До встречи, мой дорогой и любимый друг!
Мабуть, кожному відомо, що Вергілій у своїй поемі «Енеїда» наслідує творчу спадщину давньогрецького поета Гомера. Відомо також, що за життя Вергілій постійно змагався з Гомером і, за великим рахунком, хотів його перевершити. Можливо, тому і виникла ідея в поета: удосконалити поеми Гомера, дещо змінивши їхній сюжет.
У перших шести піснях «Енеїди» Вергілія можна легко помітити яскраві «нотки» гомерівської «Одіссеї», у них римський поет відображає пригоди, що трапилися на шляху Енея до Італії. Я не відкрию Америку, якщо скажу, що заспів поеми Вергілія («Музо, повідай мені, чим саме розгнівана тяжко…») дещо схожий на зачин своєї матері «Одіссеї» («Музо, повідай мені про бувалого мужа…»). Вони подібні тим, що «готують» читача до подій, які стануться з героями далі.
У другій частині «Енеїди» Вергілія мова йде про битви, у яких беруть участь герої поеми. Такі мотиви часом нагадують гомерівську «Іліаду», яка, вочевидь, надихала римського поета під час написання твору.
Усі три поеми мають спільний жанр та героя, що здійснює подвиги заради порятунку своєї Батьківщини; мають схожі заспіви та описи героїв, зброї, військових битв; і в «Одіссеї», і в «Енеїді», і в «Іліаді» є спільні герої: Сцилла, Харібда та циклоп Поліфем.
Попри схожість на поеми Гомера, римська «Енеїда» все-таки в дечому відмінна від них. Наприклад, в гомерівських не йшла мова про так званого «Троянського коня», за допомогою якого ахейці завоювали Трою.
У свою чергу «Енеїда» Вергілія стала прекрасним взірцем наслідування для римської та європейської поезії: італійський видатний поет доби Відродження Данте Аліґ’єрі використав сюжет «Енеїди» для своєї «Божественної комедії». Поема Вергілія також була використана відомим письменником, зачинателем української літератури Іваном Котляревським, який, у свою чергу, залишив сюжет і героїв поеми Вергілія, але надав останнім українського козацького характеру.
Прочитавши «Енеїду» Вергілія, я й справді зрозумів, що автор наслідує творчу спадщину Гомера. Деякі критики кажуть, що твір римського поета є розширеною версією «Одіссеї» та «Іліади», але я впевнений, що це робить «Енеїду» ще більш цікавою й захоплюючою.