Числ́івник — самостійна частина мови, яка позначає кількість предметів або їхній порядок при лічбі і відповідає на питання скільки? котрий?
Числівники за значенням поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні бувають збірні, дробові, неозначено кількісні і власне кількісні.
Українські числівники змінюються за родами, числами та відмінками.
За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні числівники означають одне число або кількість і відповідають на питання скільки? (три, одинадцять, тридцять чотири, семеро, три восьмих). Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі і відповідають на питання котрий? котра? котре? котрі? (третій, одинадцята, тридцять четверте, двадцяті).
Пиріг - пироги, берег - береги, ніж - ножі, завод - заводи, мороз - морози, ніс - носик, сніг - сніги, виноград - виноградар, яструб - яструбиний, холод - прохолода, ягідка - ягоди, книжка - книжечка, миска - мисочка, загадка - загадати, казка - казочка, рибка - рибалка, травка - травинка, гладкий - погладити, пташка - пташиний, солодко - солоденький, пружний - пружина, рідкий - рідина, кігті - коготь, лапки - лапи, шубка - шуба, дуб - дубочок, сад - садок, ніжки - ніженьки, гриб - гриби, поріз - різати
И свитяться радистю обличчя хлопят (В ХЛОПЯТ НИЧЕГО НЕ МЕНЯТСЯ)
Учити-учительк<u>а</u>,учительськ<u>ий</u>.
Казати - наказат<u>и</u>, наказ<u> </u>, наказан<u>ий</u>.
Ходити-приходит<u>и</u>, ход<u>а</u>.<u /><u /><u />
<u>
Підкреслені-</u>закінчення, а вся частина слова, крім закінчення, -основа.<u>
</u>