<span>- Хто має можливість позичити мені синонімічного словника української?- Тобі прямо в даний момент треба? У мене є, і він удома. Чи можемо зайти в наслідку школи.- Дуже вдячний! Мені треба підготуватися до уроку. Бажав взяти в бібліотеці, і там все словники позабирали. Напевно, мої однокласники крім того все готуються.- Словники - річ корисна, тому краще Мама їх у себе вдома.- І нащо! Ось пройдемо тему, а пізніше що з ним робити? Лише місце на поличці безсумнівно буде займати.- О, в мене ідея! Ти можеш скористатися інтернет-словником з інтернету! Там все таке ж, як в книзі, та ще й краще, бо завжди під рукою.- Дякую за пораду. У мене складається враження, що ти нерідко користуєшся словниками, якщо так добре обізнаний на дану тему.
</span>
Если у меня была волшебная палочка, я бы сделала всех людей на свете
здоровыми и счастливыми. Я бы сделала дружными людей, помирила бы всех
враждующий людей и прекратила бы все войны. Так настал бы мир во всем
мире.
А еще бы я построила дом, где бы жили все брошенные собаки. Мне очень жалко, когда они голодные мерзнут на улице. Кроме того, я бы купила себе много, много собак больших и маленьких, и они бы жили в тепле и уюте в моем «собачьем» доме.
Но если люди захотят этого сами, то можно обойтись и без волшебной палочки.
-Батьку степе, поля рідні,порятуйте мене!
Який же ти гарний,степе,дідько б тебе вхопив!
Виший нас, зеленим!
-Що ж це робиться,почсни!
<span>Iменники: сонце, вiтер, любов, слово, школа, телефон, ручка, мова, друг, стiл.
</span><span>Прикметники: добрий, сонячний, веселий, розумна, цiкаве, рiдний, чуйний, вiтальний, рiзнобарвний, яскравий.
</span><span>Числівники: один, третiй, п'ятдесят восьмий, одна цiла,сто сорок, шiстдесят двох, сiмдесят, вiсiмдесят дев'ятий, двiстi дев'носто четвертi, дванадцять.
</span>
Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам’ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню:
“Зоре моя вечірняя”
Зоре моя вечірняя, Зійди над горою,
Поговорим тихесенько
В неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
Сонечко сідає,
Як у Дніпра веселочка
Воду позичає.
Як широка сокорина
Вітки розпустила,
А над самою водою
Верба похилилась.
Ця пісня написана на слова Т. Шевченко і музику Я. Степового.
<span>Коли я слухаю її, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра; красивих дерев, які опускають свої вітки до самої води. І я думаю – яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів.</span>