- Розділ 1, у якому з’являється Машка
- Розділ 2, у якому з’являється патріотично настроєний привид
- Розділ 3, у якому з’являється елегантний незнайомець
- Розділ 4, у якому плани несподівано міняються
- Розділ 5, у якому ніхто не з’являється, натомість Наталочка пропадає
- Розділ 6, у якому Наталочка бачить тривожні видіння на полі Берестецької битви
- Розділ 7, у якому з Антипом стається дивовижне перетворення
- Розділ 8, у якому відбувається шалена гонитва і ще шаленіший бенкет
- Розділ 9, у якому Олеський замок перетворюється на пастку
- Розділ 10, у якому з Машкою стаються небезпечні дорожньо-транспортні пригоди
- Розділ 11, у якому мандрівників підстерігають суцільні несподіванка
Якось влітку мені було сумно.Я не розуміла чим занятися.Матуся дала мені книжку Всеволода Нестайко "Незнайомка з Країни сонячних зайчиків".
Ця книжка мене вразила!Як вона легко читається!А яка вона цікава!Всі герої - лісові звіри.Та, ви не повірете, схожі на учнів з мого класу.Особливо Вовчик Вовченко!
Я саме з таким Вовчиком сиджу за однією партою!Однак, мого сусіда звуть Євген Руденко.Він такий, як і Вовченко, непосидючий, постійно бешкетує.Його сварить іноді сам директор!
За два дні я повністю прочитала книжку.Суму мого як і не було!Ця книжка підіймає настрій.А ще вона вчить як поводитися справжнім друзям у скрутних ситуаціях!
Першого вересня всі пішли до школи.Я пропонувала своїм друзям прочитатати її.Всі з захопленням прочитали, а вчителька української запропонувала цілий урок присвячений "Незнайомці з Країни сонячних зайчиків"!™•
Казка має назву "Бременські музиканти" тому, що у ній йдеться мро музикантів з міста Бремен
Епітети: «синє море», «серце козацьке»; неньку старенькую, молоду дівчину, шляхи биті
метафори: «грає море», «грає серце», «думка говорить», «спіткалося горе»;
риторичні запитання: «Куди ти йдеш, не спитавшись?», «На кого покинув?»
Ответ:
Експозиція: романтичне зображення величі Кавказьких гір; давньогрецький міф про Прометея.
Зав’язка: розмірковування автора над стражданнями, приниженням народу від жорстоких утисків катів-гнобителів та засудження бездіяльності, пасивності простого люду в зв’язку з цим.
Кульмінація: монолог-звернення колонізатора до горця.
Розв’язка: інтимний реквієм по загиблому другові, «доб-рому», «незабутньому» Якову де Бальмену, який випив з московської чаші московську отруту». Значить, його вбивця — царизм, а не горці.
