Гармонія людини у відносинах з навколишнім світом - це запорука гармонії з самою собою. Колись, на початку свого існування людина брала від природи всі матеріальні цінності, які були потрібні для її існування: іжу, одяг, будівельні матеріали тощо. У наш час все змінилося, ми використовуємо більше синтетично створених матеріалів, а залишками від їх виробництва забруднюємо те, що залишилося від колишнього багатства природи. Світ рослин, тварин, світ чистого повітря все більше віддаляється від сучасної людини, а це означає, що людина втрачає колишню гармонію зв"язку з навколишнім середовищем. Таким чином руйнується духовний зв"язок між людиною і природою. Ми, сучасні люди, маємо це усвідомити і всіма засобами уникати. Бо, як писав прекрасний поет М.Заболоцький:
"Два світи є у чоловіка:
Один – який нас сотворив,
Та інший, який ми одвіку
Творим по мірі наших сил".
Мабуть,в житті кожної людини буває такий момент,коли ми ненароком ображаємо свого найліпшого друга лише через те,що сьогодні ми "не в настрої" або просто зі злості кажемо другові такі огидні слова,що самому стає бридко.І потім ми про це,звичайно,забуваємо.І думаємо,що наш друг також забув про цю прикрість.Так,мабуть,забув,і ,навіть,пробачив.Проте слід від нашої образи залишится в його душі на все життя.
Треба берегти друзів,бо вони у нас-одні,так само,як наші батьки.Спершу,перед тим як щось сказати-треба добряче подумати.І зарубати собі на носі,що від нашого "приємного" слова може постраждати дружба!
Вроде 2 потому,что там стоит запятая 1,а в 3 там 3.Но это не точно)