Художні засоби «Додому»<span>Епітети: «тополеві тумани», «натруджений двигун», «зелені леза трави», «юна трава».
Метафори: «літак крилами змахнув», «двигун тамує стогін», «леза… трави очистять душу».
Риторичне запитання:
Невже мені лишиться тільки спомин
Від тих беріз у весну крижану?
Тавтологія: «у мареві тих марень».</span>
Можно. Он имеет сказочные материалы и фантастический смысл, сюжеь
Тема: зображення героїчної боротьби українського народу проти кріпацтва, непереможного прагнення селян-кріпаків до вільного життя. Розробляючи історичну тему, М. Коцюбинський продовжував традиції Т. Шевченка, який гостро виступав проти ідеалізації минулого України, заперечував твердження українських націоналістів про «гармонію» інтересів козацької голоти і козацької старшини. <span>
Ідея: оспівування волелюбності українського трудового народу, утвердження непримиренності інтересів багатих і бідних, заклик здобувати волю, хоча б і дорогою ціною.</span>
Михайлик — простий сільський хлопчик, син бідняків. Він дуже допитливий —
йому все хочеться знати, до всього дійти своїм розумом або ж довідатися
від дорослих.
Наслухавшись казок, легенд і розповідей свого діда Дем’яна, любимої ним
бабусі, Михайлик бачить світ саме крізь призму цих казок і розповідей.
Він любить зорі у високому небі, запах жита в полі і різних трав у лісі,
любить слухати перепілку в житі і стук дятла на старій груші…Світ для
нього — це дивне видіння, дійсність часто в його схвильованій уяві
переплітається з чарівною казкою-мрією чи романтичною легендою. Він
чуйно прислухається до бентежних звуків гусей-лебедів у високому
весняному небі і з подивом заглядає до гніздечка лісової куріпки, де
лежать безпомічні пташенята.
Михайлик — талановитий хлопець. Ще в школі він береться за перо
письменника, починає писати п’єси. Спочатку Михайлик багато перечитав
їх, особливо таких, де є стрілянина. А потім і сам захотів написати
п’єсу.
