Давні корені мають українські думи. Вони доносять до нас спогади народу про героїчне минуле України та відданих рідній землі героїв. Одним із таких чудових творів, який зберігся до наших часів, є «Дума про Марусю Богуславку». Мені дуже сподобався цей твір, особливо образ головної героїні — Марусі Богуславки. Він видався мені цікавим і неоднозначним.
Доля Марусі була трагічною, як і доля багатьох українців періоду татарської навали. Українських дівчат часто забирали у неволю, і все життя вони змушені були служити загарбникам. Однією з таких дівчат і була Маруся Богуславка, серце і душа якої належали рідному краю і народові. Адже не забула вона християнських свят і «святий празник, роковий день Великдень». Побачивши в темниці сімсот козаків, які перебували у неволі вже тридцять років, дівчина вирішила допомогти їм. Спочатку вона нагадала їм про велике свято на їх рідній землі. Козаки засмутилися і почали проклинати бранку. Але Маруся пообіцяла випустити їх на волю. Отримавши ключі від свого пана, вона відчинила темницю і звільнила козаків:
Ой, козаки,
Ви, бідші невольники!
Кажу я вам, добре дбайте,
В городи християнські утікайте…
Вона просить звільнених бранців заїхати до її родини в рідне місто Богуслав. Вона не хоче, щоб батько «збував великих маєтків» і викупляв її. Минуло багато часу, і дівчина вже перейняла іншу віру «для роскоші турецької. Для лакомства нещасного». Але я гадаю, що не можна вважати, ніби Маруся « потурчилась, побусурменилась». Хоча її життя пройшло в неволі, але героїчний вчинок залишився в пам’яті народу і вилився в думі.
Українська пісня існує здавна. Її ще називають поетичним літописом нашого народу. Чому так називають? А тому що наші предки навіть в піснях оспівували події які відбувалися на той час. Такі пісні ще називають - історичними. Звісно оспівували не тільки події, а й побут, свята, тощо. Пісні в яких оспівували свята називаються - календарно- обрядовими. Календарно-обрядові пісні поділяються на чотири цикли: зимовий, весняний, літній і осінній. Наприклад в літньому циклі співали пісні: русальні, купальські, обжинкові.
Українські-народні пісні які залишились до наших днів є як запальними так і сумними.
План біографії Василя Симоненка:
1. Дата народження: 8 січня 1935 року;
2. Місце народження: Полтавська обл., с. Біївці;
3. Хлопчик зростав в сім'ї без батька;
4. Коли йому виповнилося шість років, почалася війна 1941–1945 рр.
5. Закінчення початкової школи у Біївці і продовження навчання в сусідньому селі Тарандицях, що за дев'ять кілометрів;
6. Закінчення школи із золотою медаллю;
7. Вступ на факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка;
8. Друк перших творів поета;
9. Працює журналістом;
10. Розкриває масові захоронення жертв сталінізму;
11. 1962 р. — видання збірки «Тиша і грім», був жорстоко побитий міліціонерами через те, що був поетом-бунтівником;
12. Після побиття тяжко захворів і, не доживши до свого двадцятидев'ятиліття, помер.
Никита ГайдайПесня караульного у тюрьмы из драмы «Невеста»Назар Стодо