Моя мрія
Моя мрія це собака.
Я дуже хочу піклуватися про собачку. Щоб вона зустрічала мене після школи. Я б її годував 3 рази на день. Ми були б друзі. Я б назвав песика Бімом. Тому що мені подобується ця кличка.
Ось така моя мрія.
Друг-це твій товариш,рідна душа з якою ти проходиш всі незгоди свого життя.Це той,хто підтримає тебе в не покине.
буде вірити в тебе і допомагати у подоланні проблем.
Та,людина з якою ти їдеш в тролейбусі,йдеш додому зі школи,сидиш за партою,гуляєш на вулиці,танцюєш на дискотеці.Вірна,близька людина.
Взаємодопомога і підтримка у важку хвилину .
Я слухаю джмелика
Як приємно лежати в траві та слухати, що відбувається довкола. Ось далеко промчало авто. Десь угорі на дереві обізвалася синичка: цінь-цінь! Ніби каже: «Поглянь, я тут!» У траві, якщо лежати й уважно її розглядати, можна побачити безліч різних комашок, жучків, маленьких метеликів. Та раптом серед мовчазного трав'яного населення я почув дивний звук. Спершу подумав, що то десь далеко у високостях літак летить собі. Аж ні, це десь поруч! Роззираюсь і завмираю від несподіванки, бо прямо переді мною сів на квітку джмелик. Він був ще невеличким, я подумав, мабуть, він перший раз вилетів знайомитися зі світом. Джмелик був так близько, що я мав нагоду роздивитися його з усіх боків. Він був такий собі — «качок» — товстенький, серйозний, діловий. Чорні лапки миттю ніби прилипали до пелюсток квіток. Чорні оченята поблискували на його голові, а вусики-антени щось вишукували в просторі. І звичайно ж, дуже красиве волохате вбрання в чорну та жовту смужечку. Мені здалося, що джмелик насолоджувався своїм приглушеним дзижчанням і продовжував вкотре перелітати з квітки на квітку. А може, він співав пісню й був вдячний мені як слухачеві.
Я лежав у траві і слухав джмелика.
Объяснение:
Гармонія людини і природи як велика духовна цінність. Людина залежить від природи і природа залежить від неї, Але якщо природа може існувати без людини, то людина ніяк не може існувати без природи. Коли людина знаходиця в гармонії, її серце переповнюеться щястям. Саме завдяки гармонії з живим світом можна забути гармонію з самим собою. Споглядаючи красу природи людина отримує такій спокій та впорядковуе свої думки. Природа лікує душевні речі, допомагає перевернути душевну рівновагу.
Отже внутрішня гармонія-це також гармонія з навколишнім середовищем. Якщо ти в гармонії з природою то ти будеш мати також і душевний спокій!
Окремі якісні прикметники не мають ступенів порівняння , бо вони самі вказують на певну міру якості :
премудрий (дуже мудрий ) , завеликий (надто великий) , старезний (надзвичайно старий) , тихесенький (дуже тихий) тощо.