Іване Федоровичу, дякую за зроблене!
Хто винуватий у загибелі риби? можна сперечатися, наводити різні аргументи. Я думаю, що винуватий у цьому той спосіб життя, який панував у цій родині. Чоловік хоч і мав дружину, та він не мав вірного приятеля, такого, як риба, щоб можна було поговорити з ним про всі свої радощі й тривоги. Можливо, у жінки просто не вистачало на це часу, як не вистачило і тоді, коли чоловік сказав про прихід у дім його приятеля, а вона так і не поцікавилась, хто це. Так із дня в день через щоденні турботи ми не помічаємо того головного, що так бракує всім нам - уваги один до одного.
У мене залишилося півтора блокнота
Мама дала півтори тарілки полуниці.
Вот не знаю на сколько помогла, но немного помогла)
У прадавньому царстві під назвою "Граматика" жив собі був хлопчик-горобчик і звали його ДІЄСЛОВО. Був він не слухняний, не посидючий. Тільки він те і робив, що стрибав, пустував, співав пісеньки-дражнилки про всіх мешканців "Граматики".
Ось набридло це всім мешканцям і вирішили вони його вигнати з царства. Злякався хлопчик і почав плакати. Пообіцяв стати слухняним. Не пустувати, не ображати, не обманювати і писати НЕ з ДІЄСЛОВОМ завжди окремо.Так і повелося і по сей день.
Люди зажди прославляють у віках мужніх захисників землі. Їхні імена передаються з покоління до покоління, обростаючи легендами. Вони були схожими на казкових богатирів, сила яких зазвичай перебільшувалась. Із давніх давен існувала в Україні кащка про Микиту Кожум’яку, який звільнив рідну землю від лиха великого. За мотивами цієї казки О. Олесь і написав свій твір. З усіх героїв драматичної казки мені найбільше сподобайся Микита Кожум’яка. Він справді сильний, бо по дванадцять шкур може м’яти одночасно. Тому не дивно, що саме його покликали захистити мешканців Києва від Змія лютого і врятувати Князівну. Князь і Княгиня були дуже засмучені, шо вони мали віддати Змієві свою єдину доньку. А ще Князя дивував той факт, що у країні немає справжнього сміливця: Невже країна вся байдужа?.. Невже у нас немає мужа Палкого серцем, молодого. Який би зваживсь на двобій…? На плечі Князя впав страшенний тягар: врятувати країну від неволі. Він прагне підняти на боротьбу народ, бо «хто не бореться, той раб!» Але, на жаль, воєводи боялися вийти на двобій із Змієм. І лише простий кожум’яка Микита погодився піти на двобій, поступившись на умовляння дітей. Найдраматичнішим епізодом твору був двобій Микити із Змієм, за яким спостерігали усі мешканці Києва. Звичайно, Микита переміг і звільнив Князівну, звільнивши навіки киян від страшного ворога. У цьому творі в образі Микити Кожум’яки прославляється мужність народу, який до останньої краплини крові захищав свою Вітчизну від ворогів.
