У синьому небі(М.в);на просторих ланах(М. в); в осінньому лісі(М.в); в порожній кишені(М.в); ранньою весною(Ор.в);лагідне проміння(Н.в)
Марійка розквітла мов калина непомітно для батьків.,
Мої слова чисті мов срібло.
Андрійко так швидко майнув степом, неначе блискавка<span> майнула на небі.
Батько як у воду глядів, адже його здогадки виявилися правдою.
Вона жила як сир в маслі, адже мати завжди їй ні в чому ніколи не відмовляла.
Василь так несподівано повернувся з відрядження, як сніг на голову.
Мати завжди наказувала берегти сімейну каблучкуяк зіницю ока.
</span>
Займенник — повнозначна частина мови, яка вказує на предмети, але не називає їх. Відповідає на питання хто?, що?, який? чий? .
Знайти в капусті дитинча - велике щастя. Вибити з рук, значить позбавляти когось чого-небудь. <span>Несподівано вона просто вибила з рук перемогу. </span>
<span>Я чую мами пісню колискову, </span>
<span>Хоч йдуть невпинно зграєю роки… </span>
<span>А на стіні у хаті, як підкови, </span>
<span>Як крила птахів – білі </span>рушники<span>. </span>
<span>Вона з любов`ю кожен вишивала, </span>
<span>А за вікном – і місяць, і зірки… </span>
<span>Молилась Богу, шила і співала, </span>
<span>І птахи оживали з-під руки… </span>
<span>Складала чемно хрестики крилаті, </span>
<span>Червоні, білі, сині, – золоті! </span>
<span>І стільки їх було у нашій хаті, </span>
<span>Таких я більш не бачила в житті. </span>
<span>На рушниках тих мальви оживали, </span>
<span>І маки, і жоржини, й сокирки… </span>
<span>І серед них – птахи її співали, </span>
<span>Здавалось, з неба падали зірки… </span>
<span>Ті рушники у хаті – наче диво, </span>
<span>Вони з стіни до мене гомонять. </span>
<span>Із ними в хаті затишно й красиво, – </span>
<span>Неначе в душу </span>зграями<span> летять… <u>Не сама сочиняла!</u></span>