Пісня супроводжує український народ протягом усієї історії його існування. У часи розквіту та занепаду, під час важких випробувань війнами, бідністю, національного гніту народна пісня допомагала людям. У ній – пам'ять про визначних історичних діячів, про минуле, щирі почуття. У радісні хвилини життя – при народженні немовляти, хрещенні, весіллі, на будь-яке свято – пісня неодмінно лунала, зігріваючи душу та підіймаючи настрій. Пісня допомагала в праці та в дорозі. Мабуть, така співуча в нас українська душа. Є давня легенда, пов’язана з пісенністю українського народу. У ній розповідається про те, що Господь обдаровував усі землі світу багатствами, тож українській землі, яка постала перед ним останньою, не залишилося нічого, окрім народної пісні. Мабуть, ця легенда виникла в часи великих бід, що випали на долю нашого краю. Та пісня, пообіцяв Господь, допоможе людям пережити всі лиха та ще й нестиме радість та світло. В українських народних піснях живе вся історія нашого буття. У них і кохання, і побутове життя, і праця, і військова слава. Українські пісні надзвичайно мелодійні, щирі та прості. Вони нікого не залишають байдужими. Незважаючи на те, що багато з них народилися з болю, вони несуть світло та свято життя. У наших піснях немає жорстокості, агресії, навпаки – прагнення щастя, любові, добробуту, гумор, що найкраще характеризує національні риси нашого народу. Без рідної пісні ,як і без рідної мови, людина не може висловити своїх почуттів. От як пише про те І. Драч: А пісня - це душа. З усіх потреб потреба. Лиш пісня в серці ширить межі неба. На крилах сонце сяйво їй лиша — Чим глибше пісня, тим ясніш душа. Народну пісню треба берегти, бо в ній – невичерпні багатства душі цілого народу.
Осінні пасмурні дні часто супроводжуються дощами. Сіре важке небо сумно плаче за літнім лагідним сонцем. Дощ дрібно сіє свої срібні краплинки, що танцюють блюз. Вологою перенасичене повітря і земля. Пожовклі трави низько нахилилися від важких крапель дощу. Він вистукує свої мелодії на моєму підвіконні, на даху і я цілий день слухаю цю музику осені. Листя вже давно зірвав вітер з дерев, воно лежить рудим м’яким килимом у саду.Мокрі тонкі віти спросоння,шкребуться у моє вікно. А дощ зрання, все ллє і ллє безперестанку утворюючи велетенські калюжі і струмки.
Будинок-дім,хата.
Сміливий-хоробрий,героїчний
Сумувати-горювати
Веселий-щасливий,радісний.
Дітвора-юрба.
Друже,досить сумувати,бо горюєш цілий день!
Нестерпний.............,..
1. Боярські слуги від півночі звивалися, <u>приготовляючи для гостей їду на цiлий день, наповнюючи шипучим медом i яблучником подорожнi боклаги</u>.
2. Тухольськi пасемцi й собi готовились, <u>острячи ножi та тесаки, обуваючи мiцнi жубровi постоли i складаючи в невеличкi дорожнi бисаги печене м'ясо, паляницi, сир i все</u>, що могло понадобитися в цiлоденнiй труднiй переправi.
4. <u>Опинившися на тiм важнiм, хоч дуже небезпечнiм плаю,</u> Максим Беркут велiв товариству на хвилю розложитися i спочити, аби набрати сил до трудного дiла
4. Мирослава впала на ноги, <span><u></u><u>не попускаючись своєї зброї</u>.</span>
<span>5. Раптом медведиця вхопила в переднi лапи великий камiнь i, <u>зводячись на заднi ноги</u>, хотiла шпурнути ним на Мирославу.</span>
